Або план, або пропав?

Сьогодні План перемоги, з яким Володимир Зеленський їздить світом, нарешті, доїхав до України. Президент у супроводі військового керівництва, уряду та керівників інших органів влади презентував його у Верховній Раді.

Через таке високе представництво військово-політичної верхівки держави та присутність закордонних послів під одним куполом у цілях безпеки організатори пішли на хитрість: «прямий ефір» з події пішов вже фактично після того, як президент завершив свою справу.

Проте усі охочі змогли почути президента майже «вживу».

Власне, задум Офісу президента і полягав в тому, аби президентське звернення було адресоване не тільки (і, можливо, не стільки) депутатам та представникам влади, а й пересічним українцям.

Ще вчора було незрозуміло, чи парламенту буде визначена ще якась роль, окрім заслуховування президентського плану та переривання його оваціями, часом стоячи. Але жодного формального голосування за підтримку ініціатив голови держави передбачено не було, а за всю Верховну Раду розписався її керівник Руслан Стефанчук. Спікер категорично заявив: «Український парламент одноголосно підтримує План перемоги, запропонований Володимиром Зеленським. Український парламент повністю включається в реалізацію Плану перемоги». Таку заяву Стефанчук зробив вже після закритого спілкування керівництва парламенту, фракцій і груп із президентом, на якій той дещо роз’яснив деталі реалізації плану. Зокрема, на зустрічі з парламентськими верхами Зеленський закликав усіх включитися у міжнародну підтримку стратегічного документа.

Проте саме представлення Плану перемоги було обставлене не в надто переможних тонах. Президент почав з того, що в Україні стали все рідше звучати слова про необхідність перемоги, бо перемога «для декого стала незручним словом».

«Але – разом із партнерами – ми повинні змінити обставини так, щоб війна закінчилась. Безвідносно до того, чого хоче Путін. Ми всі повинні змінити обставини так, щоб Росію примусити до миру», – вчергове озвучив мету свого плану президент.

Зеленський також нагадав шлях, який вже пройдено: першу Формулу миру, що була запропонована майже два роки тому на саміті G20 в Індонезії, та яку з тих пір підтримали майже сто країн з усіх частин світу. Президент визнав, що інавгураційний Саміт миру поки не призвів до головної мети, бо «Росія ухиляється від чесної дипломатії та поміж бомбами кидає ще ультиматуми». Власне, План перемоги і має стати мостом до проведення другого Саміту миру, який поставить справедливу для України крапку у цій війні. На ньому будуть представлені фінальні документи, на основі яких, як сподівається українська сторона, світ зможе примусити Росію до реальних переговорів. Максимальний дедлайн, який поставив президент для завершення війни, – наступний рік: «Якщо ми не посилимося зараз, Путін встигне посилитися в наступному році так, щоб назавжди відкинути дипломатію».

Зеленський акцентував увагу на тому, що Росія та її спільники (Північна Корея, Іран, Китай) хочуть ще більше воїн. І якщо «божевільний Путін» досягне своїх «божевільних цілей», це створить враження агресорів по всьому світу, що загарбницькі війни можуть бути вигідними і для них також. У таких умовах Зеленський звертається до партнерів по глобальній коаліції із закликом допомогти Україні не тільки вистояти, а й перемогти.

Сам План перемоги, як і зазначав «Главком» напередодні, складається з п’яти пунктів: два військових, геополітичний, економічний та безпековий. Є також три утаємничених деталізованих додатки, з якими ознайомлені ключові партнери, – зокрема, вони стосуються типів та кількості зброї, яка має бути надана Україні.

Це запрошення, на думку Зеленського, має стати фундаментальним для досягнення миру. Київ усвідомлює, що питання членства в Альянсі – не на найближчому порядку денному, але рішучість у цьому питанні означатиме неминучість євроінтеграції та безальтернативність демократії в Україні. І головне – Путін та всі росіяни, що підтримують свого диктатора, після цього мають відчути провал своїх геополітичних розрахунків.

Тут йдеться про незворотне зміцнення України проти агресора, реалістичний захист позицій на полі бою в Україні та повернення війни на територію росіян, щоб ті розгортали ненависть у бік Кремля. Курська операція продемонструвала, що Путін не має сил, коли Україна справді сильно тисне.

Серед підпунктів:

• успішне продовження операцій Сил оборони та безпеки України у визначених районах ворожої території, щоб не допустити буферних зон на нашій землі;
• незворотне посилення позицій Сил оборони та безпеки України та знищення наступалього потенціалу Росії на окупованій території України;
• допомога партнерів у комплектуванні бригад резерву для Збройних Сил України;
• виведення ППО України на рівень, який є достатнім для захисту наших міст і сіл від російських ракет і дронів, та спільні захисні операції з нашими сусідами у Європі для збиття російських ракет і дронів у межах доступу повітряного щита партнерів;
• розширення операцій із застосуванням українських ракет і дронів, а також інвестиції у розширення їх виробництва в Україні;
• зняття партнерами обмежень на застосування далекобійної зброї на всій окупованій Росією території України й на території Росії – по обʼєктах воєнної інфраструктури – і надання Україні відповідних далекобійних ракет, дронів та інших засобів ураження;
• надання Україні в реальному часі супутникових даних і даних, що отримуються іншими засобами розвідки.

Для кожного з цих підпунктів Україна надає партнерам чітке обґрунтування: що саме є нашими цілями, як ми їх досягаємо і наскільки це зменшить російську здатність до продовження війни.

Оборонний пункт Плану має таємний додаток, до якого мають доступ партнери з відповідним військовим потенціалом допомоги.

Україна пропонує розмістити на своїй землі комплексний неядерний пакет стримування, достатній для захисту України від будь-якої агресії з боку Росії. Москва повинна бути змушена або приєднатися до дипломатичного процесу для справедливого завершення війни, або гарантовано втратити можливість продовжувати війну. Пункт передбачає визначення військових цілей у Росії, по яких можуть застосувати озброєння.

«Тобто пакет стримування – це факт, що Росія або йде в дипломатію, або йде… до втрати її машини війни», – зазначив Зеленський.

Цей пункт теж має таємний додаток, який отримали США, лідери Великої Британії та Франції.

Це вже спроба Києва полоскотати партнерів за гаманець не тільки в рол постійного прохача допомоги. Україна пропонує Сполученим Штатам, Євросоюзу та іншим партнерам укласти спеціальну угоду щодо спільного захисту наявних в Україні критичних ресурсів, спільного інвестування та використання економічного потенціалу.

У Плані зазначено, що в Україні зосереджені природні ресурси, в т.ч. критично важливі метали, ціною в трильйони доларів США. Це, зокрема, – уран, титан, літій, графіт та інші стратегічно цінні ресурси, які посилять у глобальній конкуренції або Росію та її союзників, або Україну та демократичний світ. Не можна забувати також і про велику роль країни на світовому ринку продовольства. Україна пропонує разом використати цей потенціал.

Таємний додаток до цього пункту отримають лише визначені партнери.

Єдиний пункт, реалізація якого розрахована на післявоєнний час. Очікується, що після війни Україна матиме один з найдосвідченіших військових контингентів. Ці бійці володітимуть успішним досвідом застосування західної зброї в бойових умовах. У разі згоди партнерів Україна пропонує після завершення війни замінити американський контингент у Європі українськими підрозділами. За словами Зеленського, ця пропозиція вже знайшла підтримку деяких союзників.

У захваті – не всі

Хоча спікер після зустрічі з головами фракцій та груп засвідчив, що всі вони одностайно підтримали президентський план, схоже, про це «забули» доповісти рядовим депутатам. У представників опозиційної «Європейської Солідарності», яка ще напередодні щодо презентації була налаштована скептично, є цілком конкретні претензії до плану. У першу чергу, – відсутність конкретики. «Будь-який план передбачає чіткий перелік дій, які ми маємо вживати. У цьому випадку, цей план виглядає декларативним, хоча і містить ключові речі, які є необхідними для збереження суб'єктності нашої держави. План потребує доопрацювання з метою покрокового втілення», – зазначила нардепка від «ЄС» Ірина Фріз у коментарі «Главкому».

Опозиціонери також не можуть пробачити Зеленському відсутність комунікації з парламентом. «Я впевнена, якби президент це (презентацію плану перемоги – «Главком») зробив раніше, то в рамках міжпарламентської дипломатії всі депутати б доклали особистих зусиль для того, щоб ключові меседжі, на яких наголошував Зеленський під час представлення, були артикульовані на їхніх особистих комунікативних зв'язках», – зазначає Фріз.

Нардепка вважає, що сьогоднішня презентація – не просто донесення до парламентарів плану перемоги, а й «своєрідне делегування відповідальності за цей план».

Своєю чергою нардеп від фракції «Голос» Андрій Осадчук зазначив, що змінив би перший пункт Плану перемоги.

«Напевно, першим і безумовним пунктом будь-якого плану перемоги у війні мало б бути максимально повне, належне, всебічне і безумовне виконання комплексу заходів з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів… на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту – на організацію і штати воєнного часу відповідно до Мобілізаційного плану України», – зазначив він у себе на сторінці у Facebook.

Водночас колега Осадчука з фракції Ярослав Юрчишин налаштований значно лояльніше. Йому якраз перший пункт плану – запрошення до НАТО – сподобався. «Членство в НАТО – це перспектива достатньо віддалена, але навіть саме запрошення буде дуже чітко давати розуміння країні-агресору, що Альянс готовий приймати Україну. Тобто план Путіна про недопуск України в НАТО і позаблоковість провалився», – пояснив він.

На думку Юрчишина, загалом краще наявність бодай якогось плану, ніж його відсутність: «Коли ти не маєш власного плану, тобі будуть накидати чужі. Росія активно в цьому напрямку працює».

Нардеп впевнений, що жодної конкретики презентований Зеленський план не міг містити. «У принципі сам План перемоги потрібно презентувати так, щоб країна-агресор не змогла це використати проти нас. У цьому випадку щодо деталізації кожного з пунктів можна поставити сотні питань, але переважна більшість з них мали б бути класифіковані як інформація з обмеженим доступом», – зазначив він у коментарі «Главкому».

Крім того, нардеп не вважає, що Раду повністю відсторонили від участі у втіленні плану. Навпаки, на його думку, у парламентарів є чимало роботи вже зараз.

«Рада явно може пришвидшити виконання першого пункту плану. Україна виконує більшість зобов'язань взятих на себе. Це не тільки реформа Служби безпеки, яку ми зараз відклали у зв'язку з війною, це величезна кількість соціальних та правових реформ. Наприклад, у минулорічній програмі співпраці з НАТО всі питання верховенства права, свободи слова, захисту прав людини НАТО синхронізувала з вимогами європейського суду», – зазначив він.

Крім того, парламент має продовжувати здійснювати нагляд за використанням західної зброї, відповідно до домовленості з партнерами, і звітувати про це.

А от у «Батьківщині» вважають, що Рада мала б починати втілення плану Зеленського не з голосувань, а з повного переформатування. «Так звана монокоаліція не здатна виконати своєї парламентської функції, забезпечити професіональне управління урядом і контроль з боку Верховної Ради. Тому стоїть вкрай нагальне питання про переформатування у широку коаліцію національного порятунку», – відкрито пропонує послуги Юлії Тимошенко та її політсили нардеп Олексій Кучеренко.

Депутат додав, що йому особисто виступ глави держави сподобався. На думку парламентаря, презентація плану перед Верховною Радою була потрібна у першу чергу самому Зеленському. «Завтра він буде презентувати цей план в Європарламенті, тому сьогоднішній захід був проведений для того, щоб отримати моральну підтримку», – додав Кучеренко.

Корисні копалини і авторитарна пошесть

У фракції «Слуга народу» план президента, природньо, схвалюють і підтримують. Так, член фракції Олег Дунда у коментарі «Главкому» називає план «правильним і єдино можливим», і водночас «безумовно, важким і складним».

«Для його реалізації ми повинні вирішити кілька питань. По-перше, питання внутрішньої спроможності – мусимо змінити структуру внутрішньої економіки і поставити її на військові рейки. І взагалі примусити тил працювати на війну. І, по-друге, ми, врешті-решт, повинні гнатися не за кількістю держав, які нас на словах підтримують, а за якістю – це насамперед країни Скандинавсько-Балтійського регіону. Вони мають і ресурс, і військово-технічне оснащення для нашої підтримки. Ми як Україна, яка боронить східний фланг НАТО, мусимо стати лідером цього блоку та об'єднати ці країни навколо себе», – підкреслив він.

Попри те, що в соцмережах одним з найбільш обговорюваних став перший пункт плану – щодо запрошення до НАТО, користувачі інтернету звернули увагу і на нюанси з економічного блоку. Презентуючи його, президент, серед іншого, зазначив: «В Україні зосереджені природні ресурси, і зокрема критично важливі метали ціною в трильйони доларів США. Це, зокрема, уран, титан, літій, графіт та інші стратегічно цінні ресурси, які посилять у глобальній конкуренції або Росію та її союзників, або Україну та демократичний світ». Склавши докупи цю цитату, а також той факт, що цей пункт плану містить таємний додаток, користувачі соцмереж занепокоїлися, що в обмін на втілення плану перемогу Україні доведеться після війни віддавати нинішнім західним партнерам усі свої корисні копалини.

«Слуга» Макс Бужанський вельми агресивно прокоментував такі побоювання: «Дивно трохи, коли всі начебто готові віддати що завгодно, щоб закінчити війну, не програвши її. І раптом, крик душі, як це так, ми розплатимося нашими корисними копалинами?! Та ні, звісно, бл***, нам чужих ще зверху відсиплять, аби тільки ми погодилися прийняти зброю і гроші на сотню мільярдів. Просто сидіти і чекати потрібно, і копалини самодобудуться, і решта якось розсмокчеться».

«Слуга» Богдан Яременко взагалі такої проблеми не бачить. «Звісно, ніхто з тих, хто висловився з цього приводу, не читав цю таємну частину. У виступі йшлося про ті природні ресурси, мінерали, які в невеликій кількості присутні на планеті, і які потрібні настільки, що контроль над ними є засадничим з точки зору забезпечення стратегічних безпекових інтересів не лише України, а всього демократичного світу», – зазначив він у коментарі «Главкому».

«Їх світ втратить, якщо Україна, не дай Бог, програє, і контроль над цими природніми ресурсами потрапить до рук формально Росії, а неформально – її патрона Китаю. І якщо мова йде про запрошення спільно розробляти, то які проблеми? Це все одно наш мінерал», – додав він.

Яременко також підкреслив: «Іншого плану для того, щоб зупинити, по-перше, агресію Росії проти України, а по-друге, процес об'єднання країн осі авторитаризму, немає. Президент Зеленський вперше, мені здається, серед світових літерів пропонує той план, який не лише допомагає його країні, але створює певну систему поглядів на існуючій на сьогодні в світі системі міжнародних відносин, яка дозволить силам демократії, демократичним країнам об'єднатися і зупинити оцю пошесть».

А от закиди опозиції про те, що Зеленський покладається лише на партнерів і не дає конкретного плану дій для парламенту, Яременко відкидає. «Таким є формат цього документу. І мені здається, що опозиція керується більше якимись своїми ангажованостями і бажаннями, ніж раціональністю. Цей документ – це те, чого очікували від нас партнери. Він не формувався, не створювався і не виник як спроба на одному аркуші А4 розписати для опозиції, що буде з Україною».

«Ми наближаємося до червоної лінії…»

У промові Зеленського прозвучали вельми тривожні слова про те, що, якщо не посилитися зараз, Путін встигне посилитися в наступному році так, щоб назавжди відкинути дипломатію. Чи означає це, що якщо Захід не допоможе нам із втіленням Плану перемоги, то у наступному році Україна має всі шанси програти?

Нардепка від «Європейської Солідарності» Ірина Фріз трактує ці слова як визнання того, що ситуація на фронті є вкрай серйозною. «Без рішучих кроків демократичний євроатлантичний простір може опинитися в ситуації, коли буде змушений не лише надавати зброю або підтримку Україні, а, в тому числі, безпосередньо сам давати відсіч ворогу. Всі бачать, що відповідні коаліції з боку країни-ворога створюються та розширюються в бік Азії, але демократичні суспільства адекватно відповісти не можуть. Тому ці ризики мають прораховуватися і нашими партнерами, щоб діяти рішуче і не посилатися на внутрішні бюрократичні процедури, зокрема, в питанні постачання тої зброї, яка є погодженою в рамках «Раммштайну», – зазначає Фріз.

Нардеп від «Слуги народу» Богдан Яременко пояснює слова президента так: «Треба розуміти, що наші ресурси вичерпні. Деякі з них вичерпані настільки, що ми наближаємося до червоної лінії. Ми це знаємо, ми бачимо свої слабкості, їх бачать наші вороги. І їх повинні зрозуміти наші партнери, щоб осягнути, чому ми ставимо питання про кількість зброї».

Наталія Сокирчук, Павло Вуєць, «Главком»