Багато квітів і море сліз: у Ковелі попрощалися з Героїнею Мариною Ізотовою

1 week ago 4

Сьогодні Ковель прощався зі своєю Героїнею Мариною Ізотовою. Жінка 25 лютого 2022 року доєдналась до Сил оборони. Вона пройшла зі своєю сталевою соткою майже 1000 днів цієї страшної, безжальної війни.

Про це повідомили в Ковельській міській раді.

Завтра, 10 листопада, Марина приймала б побажання у День народження, другу річницю шлюбу. Сьогодні теплі слова, спогади звучали у пам'ять про молодшого сержанта, командира господарчого відділення взводу матеріально забезпечення 2-го механізованого батальйону військової частини А7028.

Народилася Марина 10 листопада 1972 року в місті Воркута. Там певний час жили її батьки, які родом з Камінь-Каширського району. Згодом родина переїхала у Ковель.

Тут уже Марина пішла у школу №7. Після її закінчення вступила у технікум. Вийшла заміж. Народила двох донечок – Тетяну і Юлію. Молоді роки жінки припали на 90-ті, коли непросто було організовувати побут, ставати молодій сім’ї на ноги. Працювала у кафе «Ковельчанка», заробляла кошти за кордоном. А із двохтисячних стала провадити підприємницьку діяльність на одному з ринків Ковеля.
Марина для своїх дівчат була і порадницею, і подругою.

«Світла й турботлива мама, яка завжди накриє смачний стіл, можна з нею говорити про все на світі, але водночас – дуже сильна і незалежна жінка, яка пройшла вогонь і воду», – так про неї якось написала одна із донечок на своїй сторінці у Фейсбуці.

Великою втіхою для Марини були онуки, яких у неї троє. Старший Олександр Шейко – успішний спортсмен, срібний призер чемпіонату світу серед юніорів з веслування на байдарках і каное. Жінка мріяла побачити на Олімпіаді свого Сашка, який постійно її тішив успіхами, перемогами.
Анна і Ангеліна теж завжди горнулися до своєї молодої бабусі, яка мала особливий підхід до дівчаток.

Усе б добре, якби не війна. 24 лютого усі були розгублені, настрашені, хотіли бути корисними, допомагати чим хто міг.

Першого ж дня Марина прийшла в міську раду плести сітки. А наступного вже готувала для хлопців, які служили в теробороні. 25 лютого 2022 року її мобілізували: Марина розпочала нести службу у 100-й бригаді територіальної оборони.
І саме серед побратимів зустріла коханого Олександра. Символічно, що одружилися вони у ювілейний день народження жінки – 10 листопада. Тож разом відсвяткували весілля і п’ятдесятиріччя жінки.

Із своєю соткою ковельчанка пройшла найгарячіші точки. Вона годувала наших хлопців на Лиманському, Покровському, Торецькому напрямках. Це у мирному житті кухар – нібито не надто важка професія, а під час війни доводилося прокидатись тоді, коли всі ще сплять, і починати працювати. І не важливо, чи то йде артобстріл, чи авіаналіт – кухар завжди на кухні. І обов’язково з гарним настроєм та позитивною енергетикою.

Допомагав і підтримував у всьому чоловік Олександр, який став надійною опорою, хорошим другом, людиною, яку так довго чекала Марина.

Жінка останнім часом планувала відпустку. Мала приїхати у листопаді в рідне місто. Дочки розповіли, що мама так мріяла про відпочинок, спокій, домашній затишок. Вона просто хотіла побути вдома.

Але 5 листопада її життя обірвалося біля міста Костянтинівка Бахмутського району на Донеччині. Молодший сержант Ізотова Марина Петрівна загинула в результаті авіаційного удару та КАБа. Їй було 51. Тепер назавжди.
«Пам’ятаймо, якою великою ціною здобувається наша незалежність. Скільки життів поклали заради своєї країни, свого міста, наших з вами друзів, знайомих, близьких, рідних. Серед них тепер і наша ковельчанка Марина Ізотова. Висловлюю щирі співчуття батькам – Зінаїді Іванівні та Петру Федоровичу, чоловіку Олександру, дочкам Тетяні та Юлії, онукам Олександру, Анні та Ангеліні, усім, хто знав і любив цю мужню, сильну жінку», – сказав міський голова Ігор Чайка під час громадянської панахиди.
Сьогодні прийшли попрощатися з Мариною багато ковельських волонтерів, приїхали її побратими. Начальник штабу другого механізованого батальйону в/ч А7028 Андрій Ткачук, який пройшов із жінкою дорогами війни, розповів, що служба і робота Марини неодноразово відзначало і командування батальйону, і командуванням бригади. За цей час вона стала хорошим учителем і наставником для підлеглих.

Поховали Марину Ізотову з усіма військовими почестями на Алеї Героїв міського кладовища.

Редакція Волинських Новин висловлює щирі співчуття рідним. Вічна пам’ять та шана Захисниці!