Волинська трагедія: зводити рахунки з минулим безглуздо

І що трохи дивно, паралельно ми пишаємося козаками й гетьманами, повстанцями з УПА і навіть дивізійниками з СС "Галичина", які були повноцінною військовою силою кожні у свій час і могли дати відсіч. Цей дуалізм в історичній самоідентифікації приводить до певного сумбуру. 

Не розумію, чому так складно визнати себе як народ, який у певні історичні часи мав доволі грізні військові утворення і військову силу. І застосовувати цю силу в межах гуманних концепцій ведення спротиву не завжди було можливим під час масштабних воєн і політичних катаклізмів. Жодній нації світу це не вдавалося, то чому б це мало вдатись українцям? 

Міф про нашу особливість і відмінність від решти народів світу, жоден з яких не є безгрішним — шкідливий і шкідливий, у першу чергу, для нас. Бо заважає нам зрозуміти та оцінити себе. 

Кожна європейська нація перевоювала з сусідами кілька разів і масакрували один одного не гірше, аніж поляки з українцями. Чи заважає їм це бути разом в ЄС і НАТО? Жоднісіньким чином. Українці не завжди були постраждалою стороною, оце факт. І поточна війна з Росією нам це доводить, що ми не просто мовчазна жертва.

Читайте також: Волинська трагедія: геноцид чи антиколоніальне повстання?

Так, поляки та росіяни активно нападали на нас з метою окупації родючих земель, які стали радше прокляттям для українців, аніж справді ресурсом. Так, українці періодично влаштовували повстання і намагались витиснути ворогів зі своєї землі і цей відпір аж ніяк не мав форми футбольного матчу із правилами феїр-плей. Великі насилля — це завжди масакра. Завжди. Нереально контролювати зіткнення націй так, щоб не вчиняти воєнних злочинів проти цивільних. Бо несеться.

У 44 році німці заганяли французів до церков і спалювали живцем, разом з жінками та дітьми. А через 11 років, у 55-му вже були військовими й політичними союзниками по НАТО. Залишивши обговорення минулого історикам, але для беземоційного встановлення фактів, а не докорів у стилі "а подивіться шо ви!!".

Треба прийняти факт, що Польща наш політичний союзник і прагнути масштабувати цей союз до військового. І цей факт безперечний з огляду на об'єм фінансової, військової та політичної допомоги, яку нам Польща надала за три роки від 22-го. Ніякі розсипання зерна і блокування кордонів та інші "волинські" претензії не зрівняються калібром із цією допомогою. Очікувати від них одностайності — інфантильно. Писати про будь-яке політичне питання "поляки" - інфантильно, бо поляки поділені за різними політичними групами та інтересами. Це нормально.  Так само як і українці. Є багато поляків, які мають помірковане або взагалі нейтральне ставлення до подій на Волині під час Другої світової війни. Як і українців.

І Росія для Польщі набагато грізніший і більший ворог, який завдав їм незмірно більшої шкоди, аніж українці. Цей факт грає нам на руку також.

Минулого не змінити. Зводити рахунки з минулим безглуздо — давно мертві  жертви і їх убивці. Ніхто з сучасних поляків чи українців не несе відповідальності за Волинь, пацифікацію чи Коліївщину. Це масакри минулого, які ми можемо лише констатувати й вшанувати жертв. 

Історію дуже нелегко оцінювати чорно-біло, бо це величезні контексти перемішаних народів, розділених імперіями та інтересами. За таким підходом мешканцям Тернопільської області можна домахатись до мешканців Запорізької області, чого це їхні предки, козаки, нападали на Польщу, але брали в полон галицьких селян і продавали їх туркам? Бо ж насправді симпатії до козаків та Запорізької Січі від галичан дещо кумедні з історичного погляду. Але це ж повна нісенітниця — думати отак, хто за кого і коли.

Читайте також: Заяви польських політиків щодо Волинської трагедії вказують, що принаймні частина з них не хоче бачити Україну в незалежному майбутньому, — історик В'ятрович

Замість нормально визнати нарешті, що ми теж можемо бути сильною нацією і теж можемо застосовувати силу не завжди коректно, ми за старою звичкою збиваємось на аргументи "А ви подивіться, що вони робили!". Та ми в курсі що вони робили, але як це розв'язує проблему того, що робили ми особисто для нас? Не можна вічно удавати, що нічого не відбувалось. Це чисто російський підхід.

Побачив черговий пост про це, де як ілюстрація використаний аргумент "а гляньте, який єврейський погром у Львові зробили поляки, бо євреї у боях за Львів були на боці українців". Ну так, і що? Сильно допомогло це євреям заслужити повагу і вдячність від галичан? За спільне сидіння на "лавковому гетто" за часів Польщі? Та, з розбігу. Євреї на Галичині прям бажані гості, кіркути їх доглянуті, синагоги збережені, а історія великих єврейських громад минулого гарно відображена у сучасному міському просторі Галичини. Сарказм. 

Он, до речі, ті ж євреї — століттями були безперечними жертвами жорстоких погромів, а потім хоп — і МКС вже видає ордер на арешт Беньяміна Нетаньягу за некоректне застосування набутої сили. Ізраїль влаштовує якраз чергову "Волинь" у Секторі Газа, маємо наочну можливість спостерігати, як все відбувається і за яких умов. Історія націй дуже динамічна річ.

Читайте також: Україна має стати членом ЄС попри розбіжності щодо Волинської трагедії, — спікер польського сейму Головня

Згадувати хто, що і кому — це абсолютно деструктивний шлях. Особливо під час активного процесу нової "Волині" з боку росіян. І навіть якщо певні групи чи окремі особи з польського боку пробують хитати цю тему — зриватись на виправдання і контрзвинувачення не варто. Виправдовуються винні. А ми, жоден з нас, не несемо жодної вини за події минулого. То і виправдовуватись нема за що. А запаленість наших реакцій на певні події минулого базована на тому, що ми ховаємось від рефлексій і обговорення цих подій самі для себе всередині українського суспільства без участі поляків. Непроговорена травма сидітиме у нас ще довго і шкодитиме нам у першу чергу. 

Тому українці обожнюють істориків, які розповідають їм, що вони пухнасті котики, а всі навколо погані. А тих, хто намагається інтегрувати українців у світовий історичний контекст, як, приміром, Грицак — хейтять і обзивають зрадником. Але хороший історик завжди професійний нагадувач фактів своєму народу, які той волів би забути.

Ніхто не зобов’язаний любити наших героїв, бо історія націй  — це історія конфліктів і зіткнень. Відповідно герої у кожної нації свої й спільних бути не може. Не люблять поляки і євреї бандерівців? Ну, мабуть, мають за що. А ми маємо за що їх шанувати і пам’ятати. Кожен має право на своє ставлення до історії відповідно до того, яким боком до неї причетний.

Джерело

Про автора: Володимир Гевко, маркетолог, блогер

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.