Війну на паузу? Нова пропозиція Путіну

Останні публікації у західних медіа про ніби-то домовленість України з Заходом поставити війну на паузу ціною (тимчасової) відмови від окупованих українських територій на користь Росії виглядають як сценарій-пропозиція, адресовані в першу чергу не нам, а Москві.

Схоже, що в США, Німечиині та деяких інших країнах хочуть повторити колишній невдалий український експеримент і «зазирнути в очі Путіну».  Але я не бачу зараз жодного мотиву, аби він йшов на якісь поступки, допоки у нього є стратегічна ціль – дотиснути Захід остаточно і повернутися до епохи  «Варшарського мирного договору», де Росія заправляє великою частиною Європи.

Зараз пропозиція в медіа (від Заходу) звучить просто: треба зійтися з Путіним десь посередині, щоб просто виграти час, поки він живий заморожувати конфлікт, а як тільки зʼявиться вікно можливостей (через 5-7-10 років) перейти до дипломатичного врегулювання.

Але як тільки піднімаються теми про якісь домовленості, росія зробить все навпаки – буде лише збільшувати бряцання зброєю, бо її ціль не Вугледар і навіть не Покровськ. Їй треба виграти психологічну війну, аби до Москви потягнулися на поклон шольци і макрони. Аби росію повернули у Велику вісімку і всі чекали чергового годинного запізнення Путіна на фотографування президентів. Аби зняли санкції. Аби визнали, що підтримувати Україну – невигідно і накладно.

Тому в принципі навіть не цікаво обговорювати, по якому саме селу може проходити лінія тимчасового розмежування, якщо путін за жодних обставин не піде на домовленості виключно аби «закінчити війну в Україні». Бо його бажаний профіт – повторюся – не в розбомблених селах. А у визнанні. Визнанні його перемоги над колективним Заходом, який так і не спромігся діяти вчасно, жорстко і рішуче. Ще з 2008-го року, до речі.

І тут у мене велике питання до лідерів Заходу: чи готові вони повернути його за один стіл, аби спочатку підносити на фуршеті напої, а потім – платити данину, чи ціною (в тому числі своїх рейтингів) робити все, аби довести загальноєвропейську спроможність і покарати міжнародного злочинця? Підозрюю, що саме ця дилема є на найближчі місяці основною для дискусій.