Десять років без Кузьми

Близько восьмої ранку 2 лютого 2015 року на автошляху Кривий Ріг – Кропивницький позашляховик Toyota Sequoia, за кермом якого перебував Андрій Кузьменко, зіткнувся з молоковозом ГАЗ-53. За сухими рядками поліцейської хроніки – горе не тільки близьких Кузьми, але й його численних фанатів. Відомий всій Україні артист та фронтмен гурту «Скрябін», пішов у небуття, залишивши по собі пісні, альбоми, спомини. Сам гурт відзначив минулого року своє 35-річчя.

Чи можна стверджувати, що «Скрябін» існує і після смерті Андрія Кузьменка? Того самого Кузьменка, котрий настільки зрісся зі своїм музичним колективом, що «загубив» справжнє ім’я і став просто Кузьмою Скрябіним. І це не обраний митцем псевдонім, а народна альтернатива паспортним даним. Це вже, погодьмося, суттєва данина його популярності.

Отож, чи існує «Скрябін» після 2015-го? Залишимо це питання відкритим. Формально, звісно, існує. А фактично – це «Скрябін», але вже не той, що був за Кузьми. Він – інший, і на думку ще одного учасника гурту, Ростислава Домішевського, «це круто» і це «правильно», що група продовжує існування.

Природно, що цей матеріал про гурт торкається здебільшого саме того періоду, поки був живий його фронтмен. Ми наведемо десять фактів про «Скрябіна», згадаємо десять його популярніших композицій і тих, хто зараз пов’язує себе із цим музичним брендом і взяв на себе тягар слави Кузьми.

Упродовж свого існування гурт «Скрябін» неодноразово змінював склад, але постійним його учасником був Андрій Кузьменко – аж до своєї загибелі у 2015-му. Кузьменко закінчив музичну школу за класом фортепіано, але першим інструментом, на якому він «грав», була паперова гітара. «Андрію було два роки. Я йому вирізала з картону електрогітару зі стрічкою. Приводила його в ясла, і щоб він не плакав, вдягала на нього ту гітару, а він і починає співати: «Червону руту не шукай вечорами…», – згадувала мама Андрія Ольга Михайлівна.

Один з суперхітів «Скрябіна» – «Танець пінгвіна» увійшов до однойменного альбому 1998 року, проте сама пісня була написала раніше – у 1992-1993 роках

У дитинстві Кузьменко не мріяв про кар’єру музиканта:  хотів стати водієм сміттєвоза. Але «коли він закінчив медінститут, диплом поклав на стіл і каже: «Я буду займатися музикою!». Йому якраз треба було їхати разом із гуртом на фестиваль «Червона рута», і ми поставили умову. Якщо ти чогось вартий і приїдеш в призах – значить, тобі дорога в музику відкрита. Якщо ні – значить, будь ласка, береш диплом стоматолога. Ми вже місце в поліклініці тримали для Андрія», – розповідав Віктор Кузьменко, батько музиканта. Своїми споминами про сина Ольга та Віктор Кузьменки поділилися у документальному фільмі «З днем народження, чувак», який вийшов до 50-річчя Андрія у 2018-му.

Хоча роком народження гурту «Скрябін» є 1989-й, історія його становлення розпочалася у 1988-му. Тоді у невеликому західноукраїнському місті Новояворівськ директор місцевого палацу культури шукав хлопців, які грали би на весіллях. Чоловік звернувся до 17-річного Ростислава Домішевського, якого добре знав і якому зі спокійною душею передав ключі від палацу – для репетицій. Коли ж за півтора місяця директор повернувся провідати свого підопічного, то схопився за голову – замість весільного «мєдляка» Домішевський та хлопці, яких він покликав, грали панк-рок.

«Спи собі сама» – альбом «Натура» (2003)

З цих експериментів народилася «студія Спати» – музична майстерня, яка об’єднала кілька невеликих музичних гуртів. Вони приходили туди грати та шукати себе у різних напрямках. Назва майстерні розшифровувалася претензійно – «Студія патологічної тиші», хоча чого-чого, а тиші там точно бракувало. Улітку 1989-го Ростислав Домішевський та Андрій Кузьменко (а вони навчалися в одній школі, тільки Андрій був на три роки старший за Ростика) познайомилися з Сергієм Герою, Олександром Скрябіним та Ігорем Яцишиним. Гера та Яцишин грали на клавішних, Домішевський – на бас-гітарі, Кузьменко забезпечував вокал, а Скрябін займався звукорежисурою. Це і був перший склад гурту.

У 1989 році нова група, яка ще не мала назви, записує на бобінному магнітофоні дебютний альбом «Чуєш біль». До нього увійшло 12 пісень, які переважно писав Андрій Кузьменко – здебільшого твори були англійською, потім деякі з них перекладали українською. Сам він із соромом згадує рівень свого тодішнього вокалу. Поширювали альбом учасники гурту серед друзів та знайомих, серед яких випадково опиняється і режисер-початківець Володимир Зайковський.

Пісня «Мовчати» була записана Андрієм Кузьменком спільно з Іриною Білик. Прем’єра синглу відбулася у 2003-му. Білик включила її до свого альбому «Країна», Кузьменко – до альбому «Натура»

Режисеру припадає до смаку 9-хвилинний кліп-фільм з артхаусним сюжетом на пісню «Чуєш біль». Його Зайковський вирішив відправити на авангардний фестиваль у Москву, а перед тим запитав, як означити виконавців у титрах? Музикантам здалося смішним назвати гурт на честь відсутнього на той момент Олександра Скрябіна. Це був жарт, та й назва задумувалася як тимчасова. Але сталося так, що вона прижилася – дарма, що нагадувала про іншого Олександра Скрябіна – того, котрий був російським композитором.

На календарі – 1990-й, і «Скрябін» вперше виступає на сцені львівського фестивалю «Вивих». Тоді ж починається підготовка до участі у «Червоній руті». Це вже мова про 1991-й – на «Червоній руті» того року Кузьменко виступає під псевдо Андрій Kill із піснею «На даху добре» та на превеликий подив свій і решти музикантів посідає третє місце в жанрі поп-музики. До речі, фонограми для його виступу були записані на львівській Студії Лева. Після виступу на «Червоній руті» студія запропонувала хлопцям підписати контракт на цілих 15 років.

«Старі фотографії» – пісня з альбому «Танго» (2005)

Контракт вміщався на аркуші А4 і був підписаний за п’ять секунд без прочитання та обдумування. Вочевидь, це був правильний крок, адже натомість «Скрябін» отримав можливість записати перший студійний альбом на професійному обладнанні – «Мова Риб». Тоді ж, у 1992-му, гурт запросило до співпраці перше в Україні продюсерське агентство «Ростислав-шоу». Завдяки йому був записаний другий альбом – «Технофайт». Далі було знайомство з Юрієм Нікітіним, який вже успішно продюсував Ірину Білик, та запис на його студії Nova Records альбому «Птахи». Альбом вийшов у 1995-му, і як кажуть критики, він став відправною точкою успіху «Скрябіна». «Птахи» розлетілися тиражем у майже п’ять тисяч примірників, не рахуючи численних піратських копій.

Успіх продовжував наздоганяти колектив «Скрябіна». 23 травня 1997 року у ДК Київського інституту інженерів цивільної авіації відбувся перший в історії гурту сольний концерт. Виступ тривав близько двох годин, під час шоу на великому екрані плавали риби та з'являлися уривки старих фільмів. Загалом за червень 1997-го «Скрябін» відіграв 22 концерти. У тому ж році «Скрябін» відкрив у Києві власну студію з ностальгійною назвою «Sпати». На цій студії був створений альбом «Еутерпа», який дуже відрізнявся від решти збірок гурту.

«Кольорова» – альбом «Гламур» (2006)

Проєкт обʼєднав у собі декілька відомих музикантів того часу – самого Кузьму, Тараса Чубая з «Плачу Єремії», Андрія Підлужного з «Нічлави» та Юлію Лорд. Вони наспівали фольклор з колекції Ольги Кузьменко, який мама Андрія збирала на Яворівщині. На жаль, «Еутерпа» не отримала гідного резонансу, зате тоді ж, у 1997-му, «Скрябін» несподівано став «найпопулярнішим альтернативним гуртом» року. У цій номінації вони отримали «перо» «Золотої жар-птиці» – найпрестижнішу на той момент музичну відзнаку в Україні, засновану фестивалем «Таврійські ігри».

У 1999 році гурт створює дещо похмурий альбом «Хробак», нетиповий для творчості «Скрябіна». Слідом за ним виходить «Стриптиз» – у 2000 році. Тоді поповзли чутки про те, що артисти розсварилися між собою і гурт – на грані розпаду. Було домовлено, що Ростислав Домішевський більше не виходить на сцену, але залишається директором проєкту. Кузьменко та Гера запрошують нових музикантів для записів альбомів «Модна країна» (2000) та «Озимі люди» (2002). Згодом стало відомо, що «Скрябін» залишає і Сергій Гера – у 2003-му він приєднався до «Другої ріки» і досі грає з цим колективом.

«Кинули» – приклад соціальної лірики у творчості Андрія Кузьменка. Пісня з альбому «Моя еволюція» (2009). Твір написаний у період президентства Віктора Ющенка, ставлення до якого у музиканта змінювалося

Зрештою, напередодні свого 15-річчя гурт міг похвалитися лише одним постійним виконавцем – фронтменом Андрієм Кузьменком. Склад «Скрябіна» радикально оновився. І у всеукраїнському турі на підтримку альбому «Натура», який вийшов у 2003-му, брали участь вже зовсім інші музиканти. Це були: сам Кузьма, Олександр Мельник (бас), Олексій Зволинський (гітара), Володимир Паршенко (барабани), Олександр Стрілковський (клавішник) та лідер хмельницької «Мотор'ролли» гітарист Сергій Присяжний. Втім, іще жевріли надії на бодай часткове відновлення старого складу гурту. Їх остаточно поховало те, що під час Помаранчевої революції Кузьменко підтримав… Януковича.

Загалом вперше політичні меседжі у творчості «Скрябін» прозвучали ще у пісні «Модна країна» з однойменного альбому – у ній йшлося про контрабанду та українців, які живуть у Берліні. А у пісні «Бультер’єр» співалося таке: «Шо з того, шо ми всі тепер Європа, як в мене голова така ніяка?». Ще раніше, у 1998-му, за сприяння Партії зелених, вийшов альбом «Танець пінгвіна», провідна пісня якого мала кліп у двох варіантах – з агітацією за цю політсилу та без неї.

«Говорили і курили» – перший сингл з альбому «Радіо Любов» (2012)

У 2004 році Андрій Кузьменко працював ведучим телешоу «Шанс» на каналі «Інтер» і опинився в числі музикантів, яких залучали до агітаційних концертів на підтримку Віктора Януковича. За контрактом з «Інтером», Кузьменко був зобов'язаний брати участь у всіх акціях телеканалу. Він пояснював свої дії загрозою втратити роботу, однак Домішевський та Гера зажадали від колишнього колеги чіткіше визначитися з політичною позицією та прийти «на барикади Майдану». Це було останнє заочне спілкування музикантів «Скрябіна» – на тому їхня дружба і завершилася. 

Ранком 2 лютого 2015-го Кузьменко повертався з Кривого Рогу, де напередодні його гурт давав концерт. За повідомленнями ДАІ, на автошляху «Кривий Ріг – Кропивницький» його позашляховик зіштовхнувся з молоковозом. Від травм співак загинув вже за пів години. Андрія поховали в родинному склепі на кладовищі в Брюховичах, на Львівщині.

Зворушлива пісня, присвячена мамі, вийшла у альбомі «Радіо Любов» (2012)

Того ж року у Києві та Львові пройшли концерти пам’яті Кузьми. Його пісні виконували Святослав Вакарчук та Ірина Білик, Наталя Могилевська, Руслана Лижичко, Сашко Положинський, «ТІК», «Авіатор», Арсен Мірзоян, Тарас Тополя, Марія Бурмака, Дмитро Шуров та інші. Незадовго до смерті Кузьма планував новий альбом, але намір здійснити не встиг.

27-річна Марія-Барбара Кузьменко, єдина спадкоємиця музиканта, не приховує, що досі сумує за батьком і вважає його «найкращим татом». Своє ім’я Барбара (або Бася, як називав її Кузьма) отримала на честь польської актриси Барбари Брильської, яку шанували у сім’ї Кузьменків. Молода жінка – заміжня (у 2019-му вона побралася зі своїм однокурсником Віктором Туром, з яким разом навчалася в університеті Богомольця). Марія-Барбара живе у Києві та працює косметологом.

Пісню «Місця щасливих людей», випущену «Скрябіним» у 2012 році, новий склад гурту разом з іншими зірками переспівав у 2022 році. Замість назв іноземних міст там згадані Київ, Чернігів, Харків, Львов… Але ми подаємо авторську версію

А мама музиканта – Ольга Кузьменко – померла рік тому, у вересні 2023-го. Жінці було 76 років. Вона не вірила у те, що загибель сина була нещасним випадком, проте її онука дотримується іншої точки зору. «Я вважаю, те, що сталося з моїм татом, – це фатальна випадковість. Ми з бабусею про це не говорили, я їй ніколи не озвучувала свою версію. Просто кожен з нас має свою думку про те, що відбулося 2 лютого 2015 року», – говорила Марія-Барбара в інтерв’ю.

Додамо, що президент України Володимир Зеленський посмертно присвоїв Андрію Кузьменку звання Героя України, у Львові облаштували громадський простір «Місця щасливих людей» у пам’ять про Андрія Кузьменка. Пам’ятні знаки на честь артиста є і у Києві.

Без Андрія Кузьменка «Скрябін» було важко уявити. Проте гурт вистояв і нині продовжує концертну діяльність. На місці фронтмена у різний час побували Женя Толочний, який зазначив згодом, що «переріс статус вокаліста на заміну», а тому розвиватиме власний проєкт, та Ольга Лізгунова, котра також була солісткою створеного Андрієм Кузьменком та продюсером Володимиром Бебешком гурту «Пающіє труси».

Можливим «наступником» Кузьми називали і лідера рок-гурту O.Torvald Женю Галича, який нині у складі ЗСУ. Проте сам Галич такі чутки спростував: «Я не буду новим вокалістом гурту «Скрябін». Музиканти колективу вирішили іноді залучати до концертів друзів. Ми давно дружимо і пограти пару треків із хлопцями – одне задоволення. Та ні про яку заміну навіть мова не йшла! Андрія не замінити», – написав він у соцмережі.

Тим часом іще з 2018 року почала формуватися нова колаборація гурту з Юрком Юрченком під назвою Скрябін & Yurcash. «Це круто, що гурт існує, пісні співаються. Звичайно, це звучить не так, якби це звучало з Андрієм, але це правильно», – зазначив Ростислав Домішевський. А от Сергій Гера має іншу точку зору з цього приводу: «Мені здається, що коли йде лідер, подальше існування гурту не має сенсу».

Невдовзі після повномасштабного вторгнення «Скрябін» оголосив, що прийматиме замість оплати за квитки різні побутові речі, які потім передасть родинам, які постраждали через російську агресію. Так було, приміром, на Київщині у 2022 році, де музиканти взяли під свою опіку село Андріївка Бучанського району – там окупанти повністю зруйнували 72 будинки.

Демозапис композиції «Сука-війна» був зроблений в останні дні життя Андрія Кузьменка та оприлюднений вже після смерті співака. За посиланням пісню виконує «Скрябін & Yurcash».

«Чому саме Андріївка? Так вийшло, що у наших знайомих зруйнували будинок, там немає вікон. Якось нам розповіли про цей населений пункт, і ми туди поїхали. Побачили на власні очі весь той жах, який там відбувається. Неможливо проігнорувати і не допомагати тим людям. В них немає дахів над головою, дверей чи вікон. Там на городі танки, а в полях – міни», – розповідав Олексій Зволинський.

Нині офіційна ФБ-сторінка «Скрябіна» рясніє звітами щодо того, скільки було зібрано донатів. «Ти прийшла в мою хату, брудна і немита», – співається в останній пісні Андрія Кузьменка про війну. І поки вона триватиме, творчі досягнення музикантів йтимуть пліч-о-пліч із досягненнями волонтерськими. Принаймні, саме так відбувається у випадку із гуртом «Скрябін».

Наталія Лебідь, «Главком»