Ексміністри пояснили, чому держсекретарі міністерств перетворилися на «завгоспів»

Українська система державного управління зазнала значних змін, що, на думку колишніх урядовців, призвело до серйозних проблем у функціонуванні міністерств. Зокрема, після змін в законодавство в 2019 році звільняти держсекретарів Кабміну стало простіше, що нівелювало саму суть цієї посади. Про це йдеться у матеріалі «Главкома» «Куди зникають держсекретарі? Реформа, яка зазнала краху».

Ексміністр соціальної політики Андрій Рева зауважив, що «засади держслужби, які закладалися, щоб був стабільний держапарат, зараз зламані: «Розумний міністр мав би тримати розумних чиновників, які б за нього витягували роботу апарату, поки сам він ходить по телеефірах, натомість їх тасують як колоду карт, за принципом особистої відданості».

Рева порівнює чиновника, який робить кар’єру в держапараті, із дворецьким Беррімором з відомого роману Конан-Дойля, який міг пережити кількох хазяїв маєтку Баскервілей: «Держсекретар за все відповідає в міністерстві і має займатися своєю роботою, а зараз його фігуру перетворили просто на завгоспа».

«Прикриваючись залишками цієї реформи і зберігаючи де-юре сам інститут держсекретарів, ми повернулися до пострадянської системи управління, – зауважує колишній міністр інфраструктури Володимир Омелян. – Тепер кожен міністр фактично має окремого керівника апарату (в особі держсекретаря, – «Главком»), якого сам призначає за власним уподобанням. Від цього дуже багато інститутів дезорієнтовані: вони не розуміють, що роблять, у них відсутні стратегії, узгодження їхніх політик з іншими міністерствами».

Омелян вважає, що від цього є й певний позитив. За його словами, міністр, який формує команду з повністю лояльних людей, бере на себе всю відповідальність і не може після цього виправдовуватися поганою якістю бюрократичного апарату та підступами невідомих чиновників.

«Главком» зазначає, що у вересні 2019 року набрали чинності зміни до законодавства, які спростили процедуру призначення та звільнення держсекретарів міністерств. За новими правилами, зникла вимога про подання Комісії з питань вищого корпусу державної служби для призначення держсекретаря.

Тобто процес звільнення залежить від подання прем'єр-міністра або відповідного міністра. Також залишилася можливість звільнення «за власним бажанням», коли новий міністр може заявити, що не бачить співпраці з попереднім держсекретарем.

Пізніше, через пандемію коронавірусу та воєнний стан, були скасовані конкурси на посади категорії «А». Процес обрання держсекретарів перейшов в підкилимний режим.

Нагадаємо, що професійна державна служба є однією з основних реформ, визначених Угодою про асоціацію між Україною та ЄС, Стратегією сталого розвитку «Україна 2020» та Програмою діяльності Кабінету Міністрів.

Однією з ключових новацій, що ввела нова редакція Закону України «Про державну службу», яка набула чинності 1 травня 2016 року, є чітке розмежування політичних та адміністративних посад. Зокрема, було запроваджено інститут державних секретарів міністерств і виведено за межі державної служби працівників патронатних служб, помічників депутатів та інших посадових осіб.

24 вересня 2016 року у вигляді Стратегії реформування державного управління України на 2016-2020 роки було створено посаду державного секретаря.