Ковельський історичний музей поповнився новим експонатом. Це металева січкарня для подрібнення кормів періоду 30-х років минулого століття. Інструмент належить родині Дмитра Пунди, яку під час операції «Вісла» примусово виселили з польського села Капліноси на Волинь.
Про це розповіла Суспільному головна зберігачка фондів музею Мирослава Мороз. З її слів, січкарня ще у робочому стані, її вага – близько 100 кілограмів.
«Виїжджаючи з Польщі, українці забрали й своє майно, в тому числі січкарню. Це була дорога річ в господарстві, а її перевезення в Україну свідчить лише про те, наскільки січкарня була цінна для родини», – каже Мирослава Мороз.
Січкарню до музею, за словами науковиці, принесла невістка Дмитра Пунди, дружина сина Михайла. Він з сім’єю залишився жити у волинському селі Білашів, а батько Дмитро Бунда з дружиною згодом все ж таки повернулися до Польщі.
За словами Мирослави Мороз, такий інструмент ще десятиліття тому свідчив про заможність господарів. На ньому подрібнювали рослинні корми – солому, сіно, траву, кукурудзиння для худоби та птиці.
Січкарню вже розмістили у музейній залі поруч з іншими старожитностями й вона доступна для огляду відвідувачами.
Довідка
28 квітня 1947 року розпочалася акція «Вісла» – військово-політична операція польської комуністичної влади, що полягала у депортації всього українського населення з південно-східних регіонів Польщі (Лемківщина, Холмщина, Надсяння й Підляшшя) до її північно-західних земель. Проводили акцію під приводом ліквідації формувань Української повстанської армії на Закерзонні. Однак у документах з грифом «таємно» йшлося про «остаточне розв’язання української проблеми в Польщі».
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
English (US) ·