“Коли все руйнується, я тримаюся за пілон”: мисткиня представила перформанс про стійкість

3 days ago 2

Ганна Віноградова 16 та 17 листопада показала перформанс “Коли все руйнується, я тримаюсь за пілон”. У цій роботі перформерка досліджувала теми ментальної та фізичної стійкості в обставинах війни: за що триматися, коли все руйнується?

мисткиня представила перформанс про стійкість Фото: Автор фото: Женя Перуцька

Перформанс проходив двічі. Глядачі тримали світлові прилади, а на обговоренні могли взути підбори Ганни, поміряти штучні крила метелика, а також спробувати взаємодіяти з пілоном.

Подія складалася з двох частин. Під час першої глядачі перебували в кімнаті, в якій лунав запис онлайн-заняття Ганни Віноградової з її pole-dance викладачкою. Вони розмовляли про втому, спроби зекономити усуміш з поясненнями танцювальних рухів. На восьмій хвилині сама перформерка зʼявилася у дверях іншої кімнати й запросила глядачів до зали з пілонами. Серед її реквізиту – блискучі червоні підбори, електричні крила феї, а в наборі рухів – спроби, сумніви та грайливість.

Першого разу людям було веселіше. Другого дня, після обстрілів, було стресово і я вже знала, що буде складно. Відбувалося щось схоже на те, що я роблю в залі, але трансформоване в більш щільну перформативну форму. Споглядання чогось неспішного та інтимного зараз відчувається дуже бажаним”, – каже Ганна Віноградова.

Перформанс представлено за організаціної підтримки агенції proto produkciia. “Коли все руйнується, я тримаюся за пілон” є переможцем грантової програми Per Forma, організованої платформою Kyiv Contemporary Music Days за підтримки Performing Arts Fund NL та Міністерства освіти, культури та науки Нідерландів, спрямованої на розвиток перформативних мистецтв в Україні.

Ганна Віноградова народилася в Донецьку, де почала свій творчий шлях у студії під керівництвом своєї матері-балерини. Згодом Ганна переїхала до Києва, де працювала з дослідницькою групою TanzLaboratorium, брала участь у багатьох проєктах і виставах та активно розвивала сучасний танець в Україні. У своїх роботах вона часто звертається до документальних методів, досліджуючи тему власної ідентичності та культури українського Сходу. Серед її проєктів — “Я та Ольга”(2022-2024), “Моя культура” (2021) та “У мене нічого немає” (2019).