Галина Бичкова з Луцька створює музичні інструменти зі стебел борщівника. Дощовиці, що імітують звук дощу, жінка почала виготовляти 8 років тому.
Суспільному майстриня розповіла, що працює ветеринаркою і музикою професійно ніколи не займалася.
Посохлі стебла багаторічної рослини збирає на початку осені в сонячну погоду, коли рослина уже не містить отруйного соку. Зарості борщівника Сосновського лучанка знаходить у закинутих лісосмугах, на полях за містом і неподалік сміттєзвалищ.
Стебла Галина ріже спеціальною пилочкою і ламає голіруч. Говорить: обирає товстіші, рівніші й непошкоджені: «Пакую в сміттєві мішки, зв’язую скотчем і везу сумкою. Транспорту в мене немає, тому везу маршрутками».
Зібраний борщівник Галина Бичкова просушує і починає готувати для подальшої обробки. Уся її маленька кімната з роками перетворилася на майстерню.
«Це стародавній музичний інструмент. В Південній Америці, в Африці його виготовляли з порожнистого стебла кактуса і як перетинки вставляли голки цього кактуса. В Карпатах теж такий інструмент є, називається хмара. Стародавні шамани, мольфари його використовували для спілкування зі стихією природи, зі стихією дощу. В йозі використовують для розслаблення нервів», – каже жінка.
Як розповідає, вісім років тому на одному з ярмарків їй настільки сподобались дощовиці, що вирішила навчитися робити їх самотужки. Вивчала відео в інтернеті, радилася з майстрами. Процес створення інструментів настільки захопив, що виготовила вже орієнтовно тисячу дощовиць.
«Борщівник порожній, тому по спіралі, як днк, робляться перемички, що сипучі речовини, які ви засипаєте, створюють звук дощу. Тому, щоб зробити дірочки, я вставляю зубочистки, – говорить майстриня. – Чим тонший діаметр – тим звук вищий, а чим товстіший – тим нижчий».
Читати ще: Понад 100 мотанок за рік: волинська майстриня не втомлюється робити ляльки й донатити на ЗСУ
Поверхню музичних інструментів жінка покриває акриловим лаком та розмальовує різними орнаментами. Кожна дощовиця, розповідає майстриня, звучить по-різному. Це залежить від форми музичного інструмента, товщини стовбура, а також наповнення.
«Дощовиці наповнені крупами: рис, гречка, гірчиця і вика. А одна з дощовиць наповнена маленькими квасольками, і звучить як громовиця», – додає лучанка.
Зізнається: для неї звук дощовиці – своєрідна психотерапія, тому в час повномасштабної війни виготовила п’ять різних форм різновидів музичних інструментів.
«Розміри від 1,80 до 2 метрів, й дитячі брязкальця. Я їх наповнюю бісером, щоб був дзвінкий звук. Деякі схожі на фігурки людей – плечі, голова, довгий одяг, і я придумала такі фігурки у виглядів мотанок. А ще я почала робити такі фігурки стилізовані», – розповідає Галина Бичкова.
За словами жінки, звуки дощовиці дуже подобаються дітям, тому інколи передає їх в дитячі садочки. Одна з кругових дощовиць луцької майстрині зберігається у Музеї народної іграшки в Києві.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
English (US)