«Не зносити пам’ятник Пушкіну». В соцмережах обурені, підписанти-львів'яни мовчать

23 жовтня стало відомо про звернення від українських та закордонних культурних діячів до ЮНЕСКО з проханням до президента Зеленського перенести розгляд рішення про «демонтаж одеської культурної спадщини». Зокрема, йшлося про памʼятники Пушкіну, Бабєлю, Жванєцкому до завершення війни. Автори цього листа зауважили, що тепер над спадщиною міста нібито нависла нова загроза через рішення Одеської ОВА про демонтаж 19 пам’яток та позбавлення охоронного статусу для інших.

Текст звернення зі списком підписантів опублікували два великі італійські видання Il Foglio і Corriere della Sera та німецьке видання Faz.

«Свавільний та авторитарний демонтаж матеріальної та нематеріальної світової спадщини Одеси, включно з памʼятниками, які були збудовані та належать її громаді, не лише розриває архітектурну тканину міста, але й впливає на культурну пам'ять. Це впливає на культурну пам'ять Одеси та її легендарну ідентичність як притулку космополітичної свободи», – йдеться в зверненні до ЮНЕСКО.

Серед тих, хто підписав листа – українська диригентка зі Львівщини Оксана Линів та її чоловік, одесит Андрій Мурза, антрополог Тарас Федірко, директорка Центру міської історії у Львові Софія Дяк, засновник Центру міської історії та арт-центру «Jam Factory» у Львові Гаральд Біндер.

З Тарасом Федірком та Софією Дяк журналісти «Твого міста» намагались сконтактуватися, але на момент публікації відповіді не отримали. Також «Твоє місто» звернулося за коментарями в «Jam Factory» та в Центр міської історії і очікує на відповідь.

В соцмережах протягом 23 і 24 жовтня багато обурень:

Оксана Байло, експертка з комунікацій, зазначила наступне: «Чудовий змістовний список із 115 «діячів культури» сформувався. Список захисників імперської окупаційної культури в Україні, за допомогою якої російські окупанти і досі мають на меті знищити все українське».

«Нерішучість у звільненні України від маркерів русского міра дається взнаки. Понад сто діячів з різних країн світу звернулися з листом до керівництва ЮНЕСКО, в якому вимагають не більше не менше як припинити деколонізацію Одеси до кінця війни», – написав народний депутат та історик Володимир В’ятрович.

«Ця нерішучість із деколонізацією – це зрада національних інтересів, що підігрує ворогу і знищує нашу державу зсередини. Кожен, хто затягує виконання закону про очищення від російської імперської спадщини, фактично працює на Москву. Ті, хто підписує листи до ЮНЕСКО і виступає за збереження російських імперських символів, – це або вороги, або корисні ідіоти, що сліпо виконують вказівки Кремля», – під дописом Володимира В’ятровича у коментарях написав Арсен Смаглій.

Водночас є й деякі неоднозначні реакції на це звернення:

«Вам треба вирішити, яку Україну ви будуєте. Якщо диктатуру – тоді ваші наміри зрозумілі. Якщо ви хочете жити в демократичній Країні – вам потрібно трохи охолонути і почати з самого початку – з довіри до співгромадян, до їх ідентичності, культури , мови, релігійних уподобань в т.д., їх в Україні більше 100. Одеса ніколи не буде моноетнічною і монокультурною. Таке місто. Така у нього енергія», – написала Світлана Пичкова.

«Складається враження, що Ваша задача відволікати увагу дрібницями, поки Ваші колеги грабують уздовж, упоперек та у глибину», – пише Юрій Коробка.

До слова, політик Володимир Гірняк у своєму пості задався питанням: «Діячі культури чи агенти впливу кремля?»

«Мушу сказати, що уродженку Бродів зі Львовом єднають хіба роки навчання (йдеться про Оксану Линів – Ред.). Фактично серйозна кар’єра Линів розпочалася в Одесі у 2008 році і тривали до 2013 року, поки її не примітив російський диригент Кірілл Пєтров, не забрав із собою до Німеччини і не зробив своїм музичним асистентом. Тобто розуміємо, що Одеса Линів не байдужа. Але ще більше вона не байдужа її чоловікові, «львівському діячеві культури», одеському скрипалю Андрію Мурзі. Стосунок одесита Мурзи до Львова визначається хіба участю у фестивалі LvivMozartArt, продюсованого його дружиною. А тепер найцікавіше. Андрій Мурза – стипендіат Фонду Владіміра Співакова.

Начебто якось десь можна зрозуміти. Співаков – визнаний у світі скрипаль, керівник знаменитого оркестру «Віртуози Москви» і меценат мистецтва, підтримує молодих українських виконавців, які, очевидно, стають йому «винні». Одне «але»: Співаков є «членом Совета при Президенте РФ по культуре искусству», а з 2010 року – «членом Патриаршего совета по культуре». Останній очолює сам Кіріл Гундяєв, а відповідальним секретарем є духівник Путіна Тіхон Шевкунов. Тож бачимо, що родина «львівськіх культурних діячів» була чи досі підв’язана на гроші «члена Патриаршего совета», – висловився Володимир Гірняк.

Нардеп Володимир В’ятрович підсумував, що якщо зволікання з виконанням деколонізаційного законодавства в окремих містах, зокрема в Одесі й Полтаві, триватиме й надалі, «то Росія дедалі більше використовуватиме цю ситуацію, залучаючи для інформаційної війни проти України як свою пряму агентуру, так і тих, хто бездумно повторює тези російської пропаганди».

Анна Герич, секретарка робочої групи Львівської ОВА з питань декомунізації, додала наступне:

«Вже не одні були, що зверталися з листами проти декомунізації від 2015 р., час все розставив на місця. І з цими підписантами розставить».

Читайте також: Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів

Нагадаємо, з львівською диригенткою Оксаною Линів пов'язаний скандал щодо опери російського композитора. Жінка на липень 2025 року готує оперу Петра Чайковського у Саксонській державній опері Дрездена. 21 березня диригентка заявила, що твори Чайковського належать до обовʼязкового репертуару кожного диригента, чия карʼєра розвивається на інтернаціональному рівні, так як ці твори належать до світової музичної спадщини.

Крім того, у 2022 році Оксана Линів виступила у Німеччині на Байройтському фестивалі під керівництвом російського режисера Дмитра Чернякова. Згодом у Львові 31 зареєстрували петицію про позбавлення Оксани Линів звання Почесної амбасадорки міста. 

Після цього вона відреагувала на звинувачення щодо її виступу на Байройтському фестивалі. За словами Оксани Линів, «через війну ми частково втратили зв‘язок з реальністю, а сфера класичної музики в світі є дуже консервативною, зі сталими принципами, і жодна держава, крім Польщі, не підтримала заборони російського класичного репертуару». За правилами, казала вона, це суперечить Європейській Конституції про свободу слова і мистецтва, не відповідає їхнім поглядам про сенс культури і мистецтва, і строго засуджується.

Софія Шавранська