Помаранчева революція – 20. Ексрадник президента розказав про пікантний подарунок, який Ющенко зробив Кучмі

21 листопада 2004 року на майдані Незалежності у Києві зібрався перший мітинг, який був відповіддю на масштабні фальсифікації на користь провладного кандидата Віктора Януковича під час президентських виборів. Акції протесту за кілька днів поширилися країною і переросли у Помаранчеву революцію. У цей час у Конча-Заспі відбувалися форс-мажорні зустрічі політиків, під час однієї із яких Віктор Ющенко подарував Леоніду Кучмі оранжевий шарфик. Про це у своїх спогадах, які опубліковані на «Главкомі», розповів екскерівник служби протоколу Георгій Чернявський.  

Протоколіст пригадує, що приїхав у Кончу-Заспу на прохання Кучми. Зустріч відбувалася у гостьовому будиночку на території урядового санаторію. «Я раніше ніколи в цьому приміщенні не бував. У невеликій кімнаті стояв столик на п’ятьох осіб. Почали з’їжджатися Ющенко, Червоненко (Євген Червоненко, бізнесмен, на той час народний депутат та один із чільних опозиційних політиків з команди Ющенка  – «Главком»), інші. До того часу я нічого не знав про ці спонтанні зустрічі», – розповів Чернявський.

За словами протоколіста, одного разу, коли Помаранчевий майдан наближався до розв’язки, до Конча-Заспи прибув Ющенко з Червоненком та Зінченком (Олександр Зінченко, керівник виборчого штабу Ющенка. Помер у 2010 році – «Главком»). «Всі сіли, добряче випили, і тоді Віктор Андрійович подарував Кучмі оранжевий шарфик. Іноземців не було на цій зустрічі», – пригадав протоколіст.

За словами Чернявського, Кучма такий сувенір сприйняв нормально: «По-моєму, навіть додому з ним поїхав».  

Після неафішованих перемовин у будиночку у Кончі-Заспі почалася публічна фаза переговорів у Маріїнці. Протоколіст каже, йому було незвично бачити натовпи людей навколо Маріїнки під час переговорів у Маріїнському палаці.

Чернявський пригадує: коли кортеж з керівниками закордонних делегацій піднімався з Подолу на вулицю Грушевського, щоб дістатися Маріїнки, доводилося їхати вкрай повільно, через натовп, бо тисячі людей ішли з Майдану до Маріїнського палацу.

Помаранчева революція: як це було

«Помаранчева революція»  – це акції протесту українських громадян, викликані масовими фальсифікаціями президентських виборів 2004 року на користь провладного кандидата Віктора Януковича. Зазначені події отримали назву за кольором, який використовували прибічники кандидата в президенти Віктора Ющенка й опозиційної партії «Наша Україна». Під помаранчевими стягами гуртувалися громадяни, яким була небайдужа доля України.  

31 жовтня 2004 року відбувся перший тур четвертих президентських виборів. У західних і центральних областях перевага була на боці Віктора Ющенка, у південних і східних – відповідно Віктора Януковича. Перед другим туром Ющенко очолив коаліцію, до якої ввійшли кандидати з першого туру – Юлія Тимошенко, Олександр Мороз та Анатолій Кінах. Янукович же зробив ставку на максимальну явку свого потенційного електорату у східних областях та застосування адмінресурсу. Чинний президент Леонід Кучма не підтримав кандидатуру прем’єр-міністра, і за два дні до другого туру визнав передвиборчу кампанію брудною. Він запевняв, що влада зробить все, щоб ситуація не переросла у революцію.

Другий тур виборів відбувся 21 листопада 2004 року. Віктор Янукович, розуміючи, що перевага не на його боці, для власної перемоги використав увесь можливий адміністративний ресурс, у результаті чого сфальсифікована явка на Донбасі зросла до 89,5% у Луганській і до 96,7% у Донецькій областях. 

Іще 21 листопада прибічники партії «Наша Україна» почали облаштовувати на майдані Незалежності в Києві наметове містечко. Кількість мітингувальників того дня становила близько 30 тисяч осіб, а вже наступного сягнула 100 тисяч.

23 листопада на Хрещатику було встановлено 400 наметів. Завдяки супутниковій трансляції з майдану Незалежності про події в Україні дізнався світ.

24 листопада Центральна виборча комісія затвердила офіційний протокол другого туру виборів, які суттєво відрізнялися від даних Національного екзит-полу. Голова Верховної влади Володимир Литвин оголосив, що жоден державний орган не має повноважень скасовувати результати виборів. Леонід Кучма, в свою чергу, закликав до незастосування сили щодо протестувальників і нагальну потребу шукати вихід із глухого кута. Переговори між сторонами не давали результатів.

Нарешті 27 листопада на позачерговому засіданні Верховної Ради депутати висловили недовіру Центральній виборчій комісії. У цей час прибічники Януковича у східних і південних областях намагалися посилити сепаратистські настрої, що загрожувало цілісності країни, проте їхня спроба зазнала невдачі.

Остаточний вердикт очікувався від Верховного суду України. Його врешті-решт було оголошено 3 грудня: «враховуючи неможливість оприлюднення офіційних результатів другого туру виборів, провести повторне голосування 26 грудня 2014 року».

Після 12 днів Помаранчевої революції напруженість у країні спала, політики почали обговорювати зміни у виборчому законі, зміщення центру влади від президента до парламенту й уряду, перегляд складу Центральної виборчої комісії.

8 грудня в результаті голосування Верховної Ради Україна перетворилася на парламентсько-президентську республіку. А 26 грудня внаслідок перевиборів новим президентом було обрано Віктора Ющенка.

Помаранчева революція на певний час урівноважила суспільні настрої, політична верхівка почала прислухатися до виборців. Проте це дало поштовх розвиткові популізму, який не сприяв реформам. Подальше розчарування громадян у політиці Віктора Ющенка повернуло до влади Віктора Януковича, каденція якого достроково скінчилася внаслідок тримісячної Революції Гідності 2013–2014 років.