Проблема Північної Кореї вирішується одним із трьох способів

Наш інформпростір коливається від подиву до обурення, хоча було наївно думати, що Росія не спробує шукати партнерства та розвивати їх на противагу США та НАТО.

Усю війну у нас активно спекулювали на темі існування «глобальної осі зла» у складі РФ, Ірану, КНР і КНДР, які формують чи не антизахідний військовий блок. Проте ми здивовані тим, що одна з цих країн вирішила наблизитися до статусу союзника РФ і реалізувати положення договору, який вони підписали з Москвою раніше.

Для Північної Кореї навчання в РФ і навіть участь у бойових діях у будь-якій ролі – це досвід, а також інструмент тиску на Захід з метою схилити його до переговорів, які буксують уже чотири роки, тим більше в умовах загострення конфлікту з Південною Кореєю.

У певному сенсі вони діють так само, як країни НАТО, які мають подібні договори про взаємну оборону та безпеку. Наївно вважати, що тільки на Заході підписуватимуть угоди про спільні навчання, обмін бойовим досвідом і навіть взаємну оборону. Незахідні країни, які кидають виклик «західному світовому порядку», можуть не мати того рівня інтеграції та союзництва, як на Заході, але це не відкидає їхніх спроб посилити координацію між собою.

Часто запитують: а що нам чи Заходу варто робити в такому разі?

Ми навряд чи щось можемо зробити, крім поглиблення співпраці з нинішньою адміністрацією Південної Кореї, використовуючи цей привід. Це не дає нам жодних гарантій або супер-крутої переваги, не треба обманювати себе. Якщо в Сеулі зміниться влада, то опозиція знову намагатиметься перезапустити переговори з Пхеньяном.

Глобально, проблема КНДР вирішується одним із трьох способів:

1. Колективне застосування сили для силової зміни режиму. Але на це зараз ніхто не готовий іти, особливо з огляду на «ядерний фактор» та небажання регіональних держав, включаючи КНР.
2. Договорняк. Запропонувати угоду, в якій послабити чи зняти санкції в обмін на зобов'язання не співпрацювати з РФ та тримати дистанцію від війни в Україні. Я не бачу зараз бажання та волі у Заходу йти на такий непопулярний крок.
3. Чекати та сподіватися на внутрішню революцію. Ніхто не знає, коли це станеться, до чого приведе і як відреагують інші гравці. Варіант непередбачуваний, довгий і складно прорахований, враховуючи, що Захід не має жодної внутрішньої альтернативи правлячим силам у Пхеньяні.