Професорка-невролог про інсульти під час війни: До нас поступають молоді чоловіки, і це не симулянти

Інсульт завжди є наслідком станів, які виникли раніше, пояснює «Главкому» доктор медичних наук, завідувачка кафедри неврології університету імені Богомольця Марія Прокопів. До захворювання призводять три чинники: проблеми із серцем, ураження судин та зміна реології (текучості) крові.

З боку серця клапанний порок, аритмія або фібриляція передсердь можуть призводити до інсульту. А також – гіпертонічна хвороба, яку супроводжує регулярно підвищений артеріальний тиск. Гіпертонія як причина інсульту є найбільш розповсюдженою.

Щодо судин, то атеросклероз є фактором ризику, коли ми говоримо про інсульт. Ця хвороба уражає людей літнього віку або хворих на цукровий діабет. Найменш розповсюдженим чинником інсульту є загущення крові, яке виникає внаслідок нестачі в організмі рідини.

Щороку у світі та в Україні зростає кількість хворих на інсульт. Про це – із цифрами та фактами на руках – ми говоримо з Марією Прокопів. Інтенсивність зростання випадків захворювання розглядаємо на тлі війни, а точніше, стресу, який нас тепер незмінно супроводжує.

«Кількість серцево-судинних захворювань зростає і через десятки років після завершення війни»

З 2012-го і по 2015-й рік кількість захворювань на інсульт у Києві зростала, сягнувши піку у 2015-му (це можна пов’язати з початком російсько-української війни), а далі падала – аж до 2022 року. У 2021-му кількість випадків захворювання становила 2094. У 2022 році кількість хворих скоротилася до 1962, а у 2023-му підскочила до 2452 випадків. І це лише первинні інсульти.

«Світова практика показує, що у людей, які проживають там, де тривали бойові дії, кількість серцево-судинних захворювань зростає і через десятки років після завершення війни», – коментує Марія Прокопів.

Але головною ознакою воєнного часу стало навіть не це, а різке зростання кількості повторних інсультів.

«У 2018 році сукупна кількість хворих і на первинний, і на вторинний інсульт, котрі лікувалися у державних та комунальних медичних закладах, трохи перевищила 7,5 тис. випадків. У 2022 році було проліковано 7744 хворих, а у 2023-му – 9666. При цьому якщо у 2018 році первинні та вторинні інсульти співвідносилися як 48,7% до 51,3%, тобто 1:1,05, то зараз співвідношення становить 25% та 75%, тобто 1:3», – констатує лікарка.

З хороших новин можна відзначити те, що співвідношення ішемічних та геморагічних інсультів (останні є більш небезпечними) зсунулося у бік ішемічних.

У попередні роки два типи захворювання співвідносилися як 8,4:1, а у 2023-му баланс змінився так: на один геморагічний інсульт нині припадає 12,6-12,7 ішемічних.

Дещо знизилася і смертність, каже Прокопів. У 2023-му вона становила 16,8% від загальної кількості ішемічних інсультів та 41,8% від геморагічних. У 2022 році це співвідношення було 19,3% та 44,1% відповідно.

Дані щодо смертності неврологиня коментує так: з одного боку, зросла обізнаність пацієнтів щодо симптоматики інсультів – у 2023 році лише 31% хворих не мав уявлення про те, що він захворів (у попередні роки кількість необізнаних сягала половини), але з іншого – хворі прибувають до лікарні, коли хвороба вже прогресує.

Цікаво, що пізнє звернення хворих фіксують також і онкологи, про що «Главком» писав нещодавно.

«Все більше хворих доставляє «швидка». Тобто людина, яка погано почувається, не йде спочатку до поліклініки, а відразу набирає «103». Минулого року 89% хворих до лікарень привезла саме «швидка». І це добре, бо «швидка» попередньо діагностує інсульт просто на місці, що прискорює процес лікування. У нас на 20% виросла кількість випадків, коли пацієнт потрапляє до лікарні у межах терапевтичного вікна, тобто упродовж 4,5 годин після інсульту», – каже Прокопів.

Але разом із цим зросла і кількість пізніх звернень. А пізнє звернення означає важчий перебіг хвороби і більшу загрозу смерті.

Іще одна ознака «воєнних» інсультів – те, що все більше хворих потрапляють на лікарняне ліжко з гіпертонією (інша назва хвороби – артеріальна гіпертензія). А гіпертонію провокує стрес. «Ми зараз навіть говоримо про стрес-індуковану артеріальну гіпертензію. А це, за визначенням, – «гостре підвищення артеріального тиску під впливом психосоціальних факторів».

«До 2022 року лише 33% хворих жалілися на сильний стрес, нині ж їх кількість зросла до 42,5%», – говорить неврологиня.

«Зазначу також, що інсульт помолодшав. До нас поступають молоді чоловіки, які говорять, що у них стрес. При цьому вони досі нічим не хворіли, але це не симулянти. Ми міряємо у них тиск, а він – височенний», – додає вона.

Відповідаючи на запитання «Главкома», якою є статистика інвалідизації після перенесених інсультів, Марія Прокопів зазначає, що тут показники залишилися колишніми.

Рівень інвалідизації через рік після перенесеного інсульту коливається від 76 до 85%, до роботи повертаються не більше 10-12% постінсультних пацієнтів, а 25-30% до кінця життя залишаються глибокими інвалідами.

Ціна здоров’я

Саме тому важливими є превентивні заходи. Більшість серцево-судинних хвороб можуть бути профілактовані, наголошує Прокопів. І тому дуже важливо, щоб сімейний лікар робив акцент на профілактичних діях, на способі життя пацієнта, на історії його родини, особливо якщо там вже був цукровий діабет абощо.

Допомогу хворим з інсультом мають право надавати ті державні лікарні, які мають укладений договір з Національною службою здоров’я України (НСЗУ). Такий договір має, зокрема, Свято-Михайлівська лікарня (колишня Олександрівська – «Главком»), де працює Марія Прокопів.

Однак на даний момент хворих на інсульт не госпіталізують до декількох медзакладів, навіть попри наявний договір з НСЗУ, бо ці лікарні не виконують всі необхідні вимоги, і тому не включені до графіку госпіталізації, роз’яснює лікарка.

Законтрактованим Національною службою здоров’я лікарням держава повертає кошти, витрачені за лікування.

За словами Марії Прокопів – у повному обсязі це відбувається протягом місяця. Тобто для хворого лікування має бути безкоштовним, бо за все буде заплачено з державного бюджету.

«На один випадок неускладненого інсульту виділяють менше 16,5 тис. грн, на тромболізис (розчинення тромбу у закупореній артерії – «Главком») – 62 тис., а на ендоваскулярні втручання (видалення тромбу хірургічним шляхом – «Главком») – 130 тис. гривень», – інформує неврологиня.

«Ці гроші йдуть на перебування пацієнта у стаціонарі. Звичайно, що цієї суми не вистачає. Хоча б тому, що вона призначена тільки на лікування інсульту, тобто наслідків. А хворий з інсультом має купу інших захворювань, бо здорових людей з інсультами не буває. І гіпертонію, і діабет, і захворювання нирок, печінки. Але це не враховується», – пояснює вона потребу витрачати свої кошти при шпиталізації.

Лікарка згадує, як іще у 2016-му мріяла про те, аби в Києві «робили хоча б сто тромболізисів на рік… У 2022 році ми зробили їх 400, а у 2023-му – вже біля тисячі. Бо тромболізис – це як слова Христа до Лазаря «встань та іди» – він спрацьовує миттєво. І якщо близько 10 років тому ми всі ще боялися проводити цю процедуру, бо не були впевнені у тромболітиках, то зараз усе змінилося», – розповідає Прокопів.

При лікуванні інфаркту медзаклад отримує 43,5 тис. грн за кожного пацієнта при наданні допомоги з проведенням стентування. Якщо стентування не проводилося, НСЗУ оплачує 25,3 тис. за надану медичну допомогу – при цьому у вартість включено необхідні лабораторні та інструментальні обстеження.

Національна служба здоров’я анонсує і безкоштовну діагностику (КТ, МРТ, ангіографію, лабораторні дослідження), і безоплатне надання ліків та подальшу реабілітацію. За минулий рік безкоштовну допомогу при гострому мозковому інсульті в цілому по Україні отримали 78,8 тис. пацієнтів, при гострому інфаркті міокарда – 21 тис. Загалом лікарням було виплачено понад 2,22 млрд грн.

Базові витрати і справді покриває держава, зауважує Прокопів. «Але якщо починаються ускладнення, необхідні препарати докуповують родичі пацієнта. На них вже просто не закладений кошторис», – визнає вона.

І все-таки рівень надання медичної допомоги хворим з інсультом у Києві покращився, вважає Марія Прокопів. І це попри війну, наголошує вона. Якість лікування все ще є далекою від ідеалу, але вона вища, аніж у попередні роки.

Наталія Лебідь, «Главком»