Путін вважає Трампа слабаком

Після перемоги Трампа, Путін був явно розгубленим. Минув місяць і ми бачимо разючі зміни у поведінці Кремля. Путін, де-факто, перейшов у контрнаступ і випромінює впевненість.

Давайте спробуємо зрозуміти, а що ж змінилося?

• 1 •

На моє переконання, Путін увірував, що Трамп слабкий і він не зможе тягатися з Росією взагалі і з Путіним зокрема. Судячи з усього, найближче оточення Путіна, яке має право на певні дискусії з ним, консолідовано (відносно консолідовано) підтримали Путіна у тому, що зараз час показати силу.

Особливо, зважаючи на те, що у Кремлі не вірять у те, що протягом 2025 року будуть застосовані вагомі санкції проти, так званого, тіньового флоту і не буде реальної спроби опустити ціну на нафту до критичних для росіян 50$ за барель (російський бюджет зверстано, виходячи з ціни майже 70$ за барель). Це насправді, непогана для нас історія, бо досі так відкрито ніхто не вважав Трампа слабаком.

• 2 •

У цьому контексті, важливо розуміти: провокація росіян із перерізанням електричного кабелю у Балтійському морі – це одночасно і пробний шар, і спроба підняти ставки. Якщо після цього не наступить реакції зі сторони США та ЄС (перш за все США), Путін впевниться, що тіньовому флоту нічого не буде загрожувати (нагадаю: 60% експорту нафти РФ – це балтійські порти). І що не менш важливо: якщо не буде вагомої реакції, Путін ще раз впевниться, що Трамп слабак, а його формула «мир через ескалацію» – Фільчина грамота.

• 3 •

Не треба забувати, що перш ніж перейти у нинішній контрнаступ, Росія провела консультації з Китаєм (візит Мєдвєдєва у Пекін, був перш за все консультаціями). І отримала мовчазну згоду на дві базові речі: Китай, як мінімум у першій половині 2025 року не перекриє потік товарів подвійного підпорядкування і Китай не задушить в обіймах КНДР щодо підтримки Росії.

• 4 •

Окремо треба звернути увагу на те, що заяви Трампа про Канаду, як 51 штат, Панамський канал і купівлю Гренландії – це частина торгової війни з Китаєм. У розумінні Трампа – всі ці території є частиною «заднього двору США» і там точно не місце Китаю. По суті, це така собі новітня чи, точніше, оновлена доктрина Монро. Що тут важливо для нас, так це те, що судячи з усього, у Кремлі вважають, що за всіма цими речами (плюс Близький Схід) Трамп не помітить (забуде) про Росію та Україну.

Я вважаю, що позиція Путіна багато у чому утопічна, проте варто памʼятати про кілька важливих аспектів:

• Я вже писав раніше, що Путін вийде на переговори з ідеєю фінського сценарію (Україна відмовляється офіційно від частини територій) і на першому етапі (січень – лютий, як мінімум, буде відмовлятися від будь-яких інших пропозицій. І саме тому, американці поки не поспішають зі стартом цих самих переговорів;
• США навряд чи у цей період зменшуватимуть нам допомогу;
• Ключове питання наших переговорів лежатиме у площині стосунків США-КНР. І ми і РФ є одними з проксі у цьому протистоянні.