Рудик: Я проти того, щоб ми потонули в ілюзіях і обмані

В Запоріжжі - недобрий ранок… Останні дні на нашому напрямку – реальне пекло. За цей тиждень – майже 4000 ударів (у тому числі КАБами) лише по Запорізькій області. Я говорю не про окопи і військові об´єкти, а виключно про цивільну інфраструктуру: загинули люди (у тому числі діти), купа поранених, пошкоджено понад 100 багатоповерхівок. Навіть цвинтарі не пожаліли(!, під..аси.

Відчуття армагедону не лише тут, але й не менш, як у третині українських областей: прифронтові та деокуповані райони, регіони потенційного наступу русскіх. Діти чують сирени частіше ніж шкільні дзвоники, а дорослі живуть за принципом «русскої рулетки»: прилетить-не прилетить.

На цьому фоні вражає «парадний» формат заяв політиків про перемогу/ мир і примітивну та слабку російську армію, яку, за їх версією, можна просто шапками закидати. При чому, чим глибше в тил – тим гучніші і бравадніші заяви. В результаті – не менше половини суспільства перебувають у цьому солодкому сні: війна далеко, нас не стосується, живемо як живеться, ні в чому не відмовляємо. Лише останніми тижнями – сотні гулянок на днях міст, концерти-розваги, забитий «курортними» спогадами Фейсбук. І вже традиційні для війни - реконструкції, фонтани, бруківка, і ще х знає що.

Як військовий, я жодним чином не проти щоб наш тил жив нормальним життям зі святами і радощами. Але проти того, щоб ми потонули в ілюзіях і обмані. Війна набагато ближче до кожного, ніж здається і ми мусимо бути готовими до її різних сценаріїв, включно з найгіршими. Правило тут одне: будемо готові – будемо захищеними.

1. Війна може скінчитися і наступного року, але значно реальніша версія, що може тягнутися довго, а може й дуже довго. Згадайте 2014-й – ніхто навіть не міг уявити 10 з половиною років затяжної війни.

2. Ця зима може стати найважчою для нас з часів Другої світової. Не виключено, що кілька кубів дров можуть бути важливішими ніж модні інвертори і потужні павербанки. Враховуйте, плануйте і не вірте пройдисвітам, які заявляють, що «наша енергетика все витримає».

3. Союзники Україну не залишать, але шанси на 100-відсоткову підтримку із збільшенням в рази зброї і техніки, нескінченними потоками фінансування і гарантіями НАТО – смішні і мізерні. Світ дуже цинічний та прагматичний. І коли світові лідери говорять з високих трибун приємні для нас слова про підтримку, одночасно вони і думають про рейтинги і рахують втрати від санкцій і російського газу-нафти.

Іншими словами – дива не буде. Маємо бути реалістами і прагматиками – буде важко і на фронті, і в економіці, і з сімейними бюджетами. Можливо, дуже і дуже важко. Але ми не маємо права розслаблятися і чекати на березі поки «пропливе тіло нашого ворога».

Будемо бачити реальні ризики, готуватися до них на рівні держави, витискати кожну копійку на фронт, а не на бульвари-тротуари – значить будемо сильнішими. І тоді буде реальний мир і реальні гарантії нашої безпеки.

Сергій Рудик, нардеп, захисник України

Фото: фейсбук Сергія Рудика

реклама