Саме з окупації Криму росіяни знову захотіли бути імперією і покарати Україну, — історик

Тоталітаризм у Росії має глибоке коріння. Він існував протягом 70 років у формі Радянського Союзу — імперії, яка здавалася мертвою після 1991 року, але виявилася лише приховано живою.

Фото: ілюстративне

Лариса Якубова, докторка історичних наук, авторка книги “До свободи крізь вогонь. Україна проти рашизму” і одна з найфаховіших дослідниць феномену рашизму пояснила, як “колективний Путін” та “русская культура” виростили покоління вбивць.

“Я неодноразово писала, що навіть якщо країни немає фізично, її ментальне тіло продовжує існувати. Повернення до тоталітаризму не було неминучим — це був вибір росіян. І це повернення стало абсолютно очевидним і почало стрімко розвиватися, я б сказала, з 2014 року, коли росіяни прийшли в Україну з війною. Хоч та війна ще багатьом у світі не виглядала справжньою, а такою, начебто іграшковою, але вона була вже справжня. Війна трансформувала не лише державну машину, а й суспільство, яке втратило здобутки демократії 1990-х років”, – говорить науковиця.

На переконання Якубової, саме з окупації Криму, під впливом цього фантастичного вибуху настроїв ресентименту, росіяни знову захотіли бути імперією і дуже-дуже покарати Україну. Вони день за днем перетворювалися на навіжене збіговисько людей, які втрачали людське обличчя. І почала формуватися імперська більшість, яка хотіла повторити велику війну в Європі, зокрема на теренах України.

“А з 2022 року цей процес просто зі швидкістю якогось надзвукового літака буквально за кілька місяців перетворив Росію на неототалітарну систему, що стала загрозою сучасному світу”, – вважає історик .

Науковиця говорить, що за п’ятсот років свого існування “русская культура” створила величезний арсенал інструментів для асиміляції та знищення культури етносів і країн, на які поширила свій вплив. Існування цього конгломерату завойованих земель і народів всередині Російської Федерації спрямовує його енергію виключно на війну і подальшу експансію, тому, що ця культура масштабує ненависть, запаковану в ній, починаючи від дитячих казок і мультиків, віршиків, закінчуючи пересічною культурою обивателя, соціальними відносинами, інституційними відносинами.

До слова,  поляків лякають українцями, що творять “малий Київ” у великих містах.