Світ хоче перемовин – як відповідати українцям

Наталія Піпа

народна депутатка України, фракція «Голос»

Останнім часом світ все більше говорить про перемовини з Росією. Наприклад, на осінній сесії Парламентської асамблеї ОБСЄ у Дубліні однією із тем було мирне вирішення конфліктів. Звісно, ми говорили про Україну. Все частіше іноземці питають: чи можливі мирні перемовини з Росією? Іноді питають інакше: «Коли ви сядете за стіл перемовин?». Це звучить просто для багатьох, адже війни зазвичай завершуються перемовинами. Але не всі війни – наприклад Північна та Південна Корея. Як відповідати на ці питання українцям, коли ми говоримо про перемовини із країною, яка напала на нас?

На мою думку, західний світ ставить такі питання не розуміючи, що основна причина, чому загострилась ця війна – погане дослідження настроїв і бажань Росії іншими країнами, зокрема західними демократіями. Ці країни до сих пір не розуміють мотивації Росії. Недостатньо вірити, що нападу не станеться, що мирні угоди будуть дотримані, адже на міжнародному рівні ми маємо приклади Женевських та Гаазьких конвенцій чи інших міжнародних угод, що були грубо порушені росією.

Перше, що треба пояснити, – ми маємо справу не з логічною, а з емоційною країною. Коли ми говоримо про війну між Україною та Росією, проблема не лише в цьому поколінні росіян, у Путіні чи його режимі, як люблять говорити за кордоном. Погляньмо на історію: ще з часів Івана Грозного Росія мала лідерів із хворобливою психікою, і це є спадковістю російської держави. Тиранія, жорстокість, маніакальне прагнення влади – усе це ознаки більшості російських керівників з XVI по XXI століття.

Світ, зокрема західні країни, багато років не хотів або не міг це зрозуміти. Вони дивилися на Росію як на партнера, з яким можна вести справи, як з адекватними, а не як на країну, керовану неврівноваженими. Коли сідаєш за стіл перемовин із такими людьми, потрібно памʼятати, що навпроти тебе – безжальний психопат. І вибудовувати весь комунікаційний процес відповідно.

Отже, коли нам кажуть про «мирні перемовини», це звучить гарно, але чи працює це з людьми, які просто не розуміють, що таке нормальний діалог? Я завжди нагадую: Україна вже мала чотири «мирні» угоди з Росією. І жодна з них не допомогла уникнути повномасштабної війни й зберегти мільйони життів та спокій в нашій країні.

У 1991 році Росія визнала недоторканість кордонів України, включно з Кримом і Донбасом. І нагадаю, що в Україні тоді відбувся референдум і 90,32 % українців проголосували за відʼєднання України від Радянського Союзу і від влади Москви.

1994 рік. Будапештський меморандум. Нагадаю, Україна мала третій за величиною ядерний арсенал у світі. Ми добровільно відмовилися від ядерної зброї, й Росія, США і Велика Британія нам гарантували мир.

2014 та 2015 рік. Окупація Криму і Донбасу. Мирні угоди: Мінськ 1, Мінськ 2. Повномасштабне вторгнення після всіх спроб домовитися.

Коли пояснюєш це з іноземцям, вони часто самі не розуміють: як тоді можна домовлятися з таким агресором? І насправді домовитися з Росією можна лише за умови її поразки. Так само, як це було з Німеччиною після Другої світової війни. Після поразки Німеччину змінили, провели денацифікацію, зупинили пропаганду та допомогли економічно підняти країну. Тепер це – одна з найдемократичніших країн світу.

Наукові дослідження показують, що для розв’язання глобальних конфліктів, таких як Друга світова війна, та для зміни агресивної поведінки держави-агресора необхідно виконати чотири ключові умови:

• По-перше, агресор повинен зазнати військової поразки.

• По-друге, має відбутися військовий трибунал, денацифікація (дерашизація) та люстрація всіх прибічників режиму.

• По-третє, необхідно зупинити пропаганду, взяти під контроль медіа та впливати на громадську думку, оскільки свобода слова не повинна слугувати виправданням для насильницької та маніпулятивної інформації. Свобода слова має містити наукове обгрунтування думки.

• І, нарешті, по-четверте, слід забезпечити економічне відновлення збіднілого населення. Для цього Російська Федерація повинна розпастися на кілька незалежних держав, з якими міжнародна спільнота зможе конструктивно працювати.

І тут головний висновок: війна з Росією закінчиться тільки тоді, коли вона програє, а не лише коли підпише чергову мирну угоду. Будь-які інші варіанти – це ілюзія спокою. Коли ти маєш справу з тиранією, яка живе агресією та пропагандою, перемовини та мир – це щось значно складніше, ніж підпис на папері.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter