Справжнє та несправжнє дербі, везіння Шахтаря, “броня” Олександрії. Підсумки 10-го туру УПЛ

Такий собі, щиро кажучи, вийшов тур. Всього один матч із восьми включив у себе більше двох голів – і цей матч був найменш цікавим, одна з команд явно провалилася (про це нижче). Але при цьому одна з ігор подарувала стільки емоцій, скільки український футбол дарує вкрай рідко.

Матч туру

Ви могли цього не помітити, але в УПЛ з’явилося міське дербі.

Можливо, вперше в історії. Карпати з ФК Львів рубалися лише один сезон, це несерйозно. У дуелях Динамо з будь-яким київським клубом, як і в іграх Шахтаря проти донецького Металурга, надто велику перевагу мала одна зі сторін (тут швидше за боями Оболоні проти Лівого Берега варто спостерігати). Харківські команди, як погані діти, надто захопилися поділом спадщини – спадщини ТОГО Металіста, за якого вболівало все місто. А ось зараз у Львові сформувалися дві більш-менш рівні сили – і суперництво формує сам факт існування однієї з команд.

Карпати звикли бути символом Львова. Хорошим чи поганим – але символом. На “Україну” навіть до ковiда могло ходити мало людей, але поняття “львів'янин, який захоплюється футболом”, було практично синонімом поняття “вболівальник Карпат”. Якоїсь миті ця любов, здається, і розслабила Карпати: зокрема, вони навіть не стали претендувати на сучасну і дорогу арену в їхньому ж місті, задовольняючись легендарною, але від цього не менш старою “Україною”.

Раптом за лічені роки у Львові сформувалася нова, дуже серйозна сила. Григорій Козловський не шкодував ні грошей, ні якихось інших ресурсів: на одному етапі він у аматорську (!) команду підписував Шацьких та Алієва, на іншому – інвестував десятки мільйонів в академію, на третьому – переманював у Карпат найкращих молодих гравців. У результаті Рух обійшов Карпати навіть не на повороті, а просто як стоячих: поки чергову версію львівського клубу розформовували за борги, Рух звикав до еліти, і до першого дербі на рівні УПЛ підходив фаворитом.

Але не так сталося, як гадалося. Карпати забили зі штрафного та відстояли перевагу, пішовши в оборону. Виявилося, що академія – це дуже добре, але іноді різницю роблять старі добрі легіонери. Педросо в потрібний момент підключився до штрафного майданчика, Альварес і Бруніньо теж видали відмінний матч. Якоїсь миті Карпатам пощастило, але тут слід зазначити, що останнім часом чомусь щастить усім суперникам Руху.

У Руху перебір центрфорвардів. Карабін, Краснопір , Клімчук – усім цим “К” зручніше грати саме на завершення, і від того, що тренер визначив у “ворожу” штрафну Краснопіра, інші краще грати на флангах не стали. Як наслідок, ударів було багато, але з простих для Кемкіна позицій – а ось останнього пасу не вистачало. Одна п'ята Бруніньйо на Очеретька, вже за рахунку 1:0, принесла більше небезпек, ніж сила силенна дальніх ударів. Навіть та небезпека, яку створив Рух, була більше наслідком випадку, ніж награних комбінацій: одного разу Кемкін відбив дальній удар на Квасницю (Ілля не влучив у ворота), один раз подача Романа минула всіх і долетіла до штанги...

Рух знову, здавалося б, був близьким до голів, знову багато створив, але в останніх п'яти матчах у нього один забитий гол. Повторюся: з Климчуком, Карабіним, Краснопіром – та ще й Квасницею. Пономарьову час перестати грати в Реал, намагаючись помістити зірок на полі, і зробити гру більш збалансованою. Квасницю точно настав час повертати в основу – він класний вінгер і взагалі один з топ-проспектів академії.

Але взагалі, проблема навіть ще глибша. Юрій Климчук був найкращим гравцем Руху до травми, яку отримав навесні. Команда на нього чекала, але без нього вона стартувала у новому сезоні на 10 з 10. І ось зараз, коли Климчук почав грати, це стає для команди проблемою. Краснопір без Климчука забивав достатньо, але зараз замовк: і коли Юрій виконував “джокера” та виходив на півгодини, і коли, як у дербі, вийшов на фланг. Перед Пономарьовим стоїть складний вибір.

Олександрія все міцніша в обороні

Тим часом Олександрія зберегла за собою друге місце, обігравши Ворсклу. Чергова перемога вже нікого не дивує, і +4 від Шахтаря виглядають якими завгодно, але не випадковими: адже вони сформовані в тому числі і перемогою в очній зустрічі.

Але ті 4:3 були подвигом, на який разово здатні багато представників УПЛ. Скільки вже разів ми бачили, щоб аутсайдер героїчно перемагав гранда, а потім програвав усім поспіль. Оболонь Ковальця у сезоні-2010/11 взяла з Динамо та Шахтарем 10 очок – нічого, окрім 10-го місця, їй це не принесло. А оце штампування стандартних, трудових перемог говорит, що Олександрія готова вирішувати серйозні завдання набагато краще.

Проти Ворскли промовчав Філіппов, лише один тайм, на уколах, зміг зіграти Кирило Ковалець . Круто, що Бєляєв відплатив за довіру, відзначився голом вже у другій грі, де отримав місце у “старті” – але ще минулого сезону цей гол з великою ймовірністю перекреслили помилки в обороні. Зараз у Ротаня є Кампуш і Шабанов, є Калюжний, вони можуть стримати дуже багато ліній атаки – і, як наслідок, за вирахуванням виграного матчу з Шахтарем, у Олександрії 3 пропущених у 8 матчах.

Нефарт туру

Шахтар передбачувано зазнав величезних проблем з Колосом після збірних. Траоре не вийшов на поле, і це навіть не повинно дивувати: після десятків тисяч кілометрів перельотів Африкою форвард, очевидно, був не готовий грати. Сікан у своїй масці зміг зіграти лише тайм, а у стартовому складі Пушич був змушений випускати Егіналду на позиції форварда. Одне це формувало складний сценарій гри для чемпіона.

Колос зробив дуже багато, щоб набрати очки. Команда дуже агресивно грала вперед, і Різнику довелося рятувати більше, ніж у багатьох матчах УПЛ. Але у вирішальний момент ковалівцям двічі не пощастило. У штрафному майданчику Колоса Ілір Красничі так намагався перервати простріл, що пробив без шансів для власного воротаря. У молодого Івана Пахолюка прикро перервалася суха серія з 350 з лишком хвилин у чемпіонаті...

Але до цього моменту Колос вже повинен був вести у рахунку. У господарів пройшла чудова комбінація, у завершеннi якої Велетень, здавалося б, просто вклав м'яч у ногу Болівару. Але венесуелець не зміг підлаштуватися та занести м'яч у ворота. Показавши дуже мало, Шахтар здобув три очки і скоротив відставання від третього місця.

Лівий Берег не забиває 5 турів, але відривається дедалі більше

Скоротив багато в чому тому, що Полісся зненацька втратило очки. У домашній грі з одним із головних аутсайдерів житомирці спромоглися лише на цікаву кінцівку. Крім цього, лише стерильне володіння та програш Лівому Берегу за гольовими моментами.

Полісся підвело те саме, що й Шахтар, тільки ще явніше. Плата за успішність: виклики найкращих гравців у національні команди, які роблять команду слабшою. Гуцуляк травмувався у збірній, Назаренко після повернення з неї зіграв найслабший матч у сезоні – а фланги таки мотор атак команди. Макуана не дуже далеко гуляє? Хоча, якщо бути об'єктивним, то й Бені грав би за свою збірну, якби не був усунений.

Провал туру

Про Динамо в цьому турі говорити особливо нема чого – тому що суперник сам навіщось вирішив віддати йому три очки. Оболонь вирішила вийти на дербі із високою лінією оборони, зіграти в атакуючий футбол – і поплатилася. Вже після півгодини гри рахунок був 3:0 на користь Динамо, закінчили 5:1 і навіть Ванат перервав незабивну серію.

Не дуже зрозуміло, на що сподівався Шищенко, коли хотів зустрічати суперника високо. Так грають і Брайтон, і Аталанта, і багато інших “гроз авторитетів”? Тут є, м'яко кажучи, нюанси – і я навіть не про те, що ці команди у складі рівня національних збірних. Просто ідеї, які передають своїм гравцям Гюрцелер та Гасперіні, трохи тонші, ніж просто “всi вперед, ми цим шокуємо суперника”. Найсмішніше, що ще цього року Шищенко працював на Поліссі, ставив набагато майстровішому складу “автобус” – і це теж ні до чого хорошого не привело.

Поки що не видно, що виграли “пивовари” від відставки Іващенка.

Дострокова серія пенальті у Черкасах

Інгулець, тим часом, зіграв 11-й виїзний матч поспіль. Перемог, як і раніше, жодної, і у Кобіна накопичилася вже загрозлива серія з 23 виїзних поєдинків його команд без жодної перемоги – але відставання від суперників майже не зростає. За великим рахунком, Інгулець і не повинен набирати багато очок поза Петровим – якби ці п'ять нічиїх у 10 турах були розмазані між домашніми іграми, ніхто б на цю серію і уваги не звернув, не кажучи про критику.

Прикро в Інгульці має бути лише варту воріт. Олексій Паламарчук, який лише на четвертому десятку почав грати у вищій лізі (до 30 грав у нижчих дивізіонах), вийшов на винятковий рівень. Цей тур став другим поспіль, у якому Паламарчуку вдалося відобразити пенальті! Але якщо минулого туру Олексій таким чином врятував нічию з Карпатами, то тут партнери підвели. Максим Мельничук теж не забив пенальті, а захисники Інгульця дали Путрі оформити дубль із “розстрільних” позицій.

Ляп туру

Зоря у дуелі бронзових призерів програла на своєму полі Кривбасу. Команда Вернидуба мала переважну перевагу, але не реалізувала безліч моментів. До цього, в принципі, треба вже потроху звикати за відсутності у Кривбасу бомбардира: ані від Кожушка, ані від Задераки, ані від Соси не можна очікувати стабільно високої реалізації, так само, як її не можна було чекати від Аду.

З тією ж Зорею Соса змарнував одразу кілька моментів – і навіть цього сезону Кривбас у подібних ситуаціях очки вже втрачав. Але Зорю підвів Турбаєвський, який пропустив нескладний удар. Від такого високого голкіпера все-таки чекаєш стабільнішої гри.

Акція туру

Перед львівським дербі символічний удар по м'ячу зробив Віктор Розовий.

Тренер: Лупашко (Карпати)

Гол туру

Караваєв за Шовковського нечасто виходить на поле, але коли отримує шанс, обов'язково відзначається результативною дією. У поточному чемпіонаті він зіграв лише у трьох матчах, але в усіх записав на свій рахунок гол або асист. Гол у київському дербі вийшов особливо гарним: