Став на захист України одразу після закінчення університету. Згадаймо Владислава Максименка

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Владислава Максименка. 

10 жовтня 2024 року у фронтовому бою обірвалося життя 27-річного захисника України Полтавщини Владислава Максименка, який пішов на фронт одразу після закінчення університету. Про це повідомила Лохвицька міська рада. 

Життєвий шлях захисника України 

Владислав Максименко народився 27 червня 1997 року у місті Гадяч. Після закінчення школи навчався у Гадяцькому вищому професійному аграрному училищі, де здобув професію кранівника. У 2016-2021 роках навчався у Полтавському національному педагогічному університеті ім. В.Г. Короленка на факультеті технологій та дизайну. 

Здобувши освіту, юнак підписав контракт і став на захист України. За час проходження служби у званні молодшого сержанта зарекомендував себе з позитивної сторони, користувався авторитетом серед побратимів.

Вояк мав нагороди: «Хрест пошани» 95-ї окремої десантно-штурмової бригади, медаль «Ветеран війни. Учасник бойових дій».

10 жовтня 2024 року сталося непоправне – мужній воїн поліг у фронтовому бою.

20 жовтня Лохвицька громада провела в останню дорогу вірного сина України, який загинув за нашу свободу і нашу незалежність – Максименка Владислава Івановича. Село Погарщина, з яким було тісно пов’язане життя оборонця, живим коридором зустрічало процесію з тілом полеглого. Живі квіти встелили дорогу перед траурним кортежем на знак вдячності та пошани до подвигу захисника.

Представник другого відділу Миргородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки майор Геннадій Токар вручив мамі Героя – Валентині Григорівні – Державний Прапор України, який покривав домовину загиблого.

На честь воїна Владислава Максименка на кладовищі пролунав трикратний стрілецький салют…

У захисника залишилися мама Валентина Григорівна, тато Іван Васильович, дружина Олександра, сестра Анна.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.