Сім'я шкільного вчителя із сином з інвалідністю вже тиждень ночує на львівському вокзалі

62-річний Степан Канюк, його дружина Галина та син Любомир, у якого перша група інвалідності, вже тиждень ночує на залізничному вокзалі у Львові. Останні п'ять років вони проживали у Центрі соціально-психологічної допомоги, що у Львові на вул. Коновальця, 103 – на дев'ятому поверсі готелю «Турист». Однак нещодавно їх звідти виселили.

«Проживали п’ять років там, потім всі інші люди звідти десь зникли. Той ЦСПД так само десь подівся. Потім ви вже дізналися, що вони забралися звідти, бо в них закінчився договір оренди з готелем. Нас не повідомили, не сказали: що і як. Не запропонували якесь інше місце на проживання», – розповів бездомний пенсіонер Степан Канюк.

Чоловік одразу ж написав заяву у поліцію, скерував електронні листи в обласну і районну держадміністрації, а також уповноваженому Верховної Ради з прав людини Дмитру Лубінцю. Степан Канюк розповідає, що це вже не перший випадок, коли їх виселяють. Сім'я із Великого Любіня, що біля Львова. Степан Канюк з 1984 року працював вчителем трудового навчання та креслення у тамтешній школі і стояв у черзі на житло. У 2006 році родину, як каже чоловік, поселили в одну з квартир комунального будинку на вулиці Львівській, 64. Там сім'я проживала 12 років, допоки у 2017 році селищна рада їх не виселила. Тоді чоловік вже був на пенсії за вислугою років, однак свого житла так і не отримав

«Записано, що будинок визнаний експертами, сертифікованими експертами, визнаний аварійним. Нас всіх виселяють, дали місяць термін, щоб забратися», – розповів бездомний пенсіонер Степан Канюк.

Тоді ж почалися проблеми зі здоров'ям і у сина, після лікування у Києві сім'я пів року жила у Городоцькій лікарні. Оскільки іншого житла їм не надали. Потім їх переселили до вищезгаданого Центру у Львові. Чоловік розповідає, що вже не раз звертався до селищної ради, щоб їм цей будинок передали у приватну власність, попри стан будівлі. Однак, востаннє, коли це питання виносили на голосування у 2020 році, його на сесії депутати не підтримали. Син Степана – одинадцятикласник Великолюбінської школи, він на сімейній формі навчання. Та наразі не має належних умов, щоб вчитися далі, та й жити на вокзалі він теж не може через стан здоров'я. Має медичні проблеми і дружина Степана – Галина.

«Проходять дуже важко ночі. Чому? Бо синові, наприклад, треба постійно лежати, в мене ще є також проблеми, довго сидіти не можу. Треба або ходити, або лежати. У мене була третя група з приводу вирізаної щитовидки, жовчного й через інші нездужання», – сказала дружина Галина Канюк.

Журналісти ZAXID.NET прийшли за коментарем у селищну раду Великого Любіня, однак ні голови, ні його заступника на робочому місці не було. Натомість вдалося поспілкуватися з начальницею служби у справах дітей Великолюбінської селищної ради.

«У нас вони не зареєстровані, прив'язки до Любіня не мають: ні він, ні дитина, ні дружина. Дружина була в якомусь іншому районі. Житло йому пропонували в 2019 році в селі Чайковичі, але він відмовився, пропонували земельну ділянку, він не приїхав на сесію, щоб розказати свою ситуацію, документи на квартирній черзі не поновив. Відтак депутати не підтримали цього рішення. Це вся інформація, яку маю на даний час», – розповіла начальниця служби у справах дітей Великолюбінської селищної ради Світлана Лисак.

Степан Канюк розповів, що від будинку в Чайковичах відмовився, бо він був у поганому стані.

«Будинок явно в аварійному стані, я їздв – дивився. Я не міг туди завести сім'ю, щоб потім не бути винним, якщо щось станеться. Якщо цей будинок, чи дах завалиться, бо він прогнутий, чи стіна впаде, там є і грибок, газовий лічильник в спальній кімнаті», – зазначив бездомний пенсіонер Степан Канюк.

Згодом журналістам ZAXID.NET вдалося додзвонитися до селищного голови Йосифа Фабриги, однак він коментувати ситуацію щодо сім'ї Канюків категорично відмовився. У Львівській ОВА розповіли, що Центр соціально-психологічної допомоги, де п’ять років проживала ця родина, попри визначений максимальний термін перебування у пів року, змінив призначення, і тепер там працює притулок для жінок, які постраждали від насильства.

«Протягом цього періоду Львівська ОВА неодноразово зверталася до Великолюбінської селищної ради з проханням вжити заходів для забезпечення житлом сім'ї Канюків. Щодо проведення ремонту в тому житлі, де вони проживали, чи то надання іншого помешкання, виплат грошової допомоги, виділення земельної ділянки», – пояснила т.в.о. директора департаменту соціального захисту ЛОВА Тетяна Крут.

Тетяна Крут також розповіла, що у минулому році Львівська ОВА скерувала листи всім громадам області з проханням надати чи то постійне, чи тимчасове житло сім'ї Канюків. Але позитивної відповіді не було.

«Степану Канюку було рекомендовано в судовому порядку клопотати на право власності на нерухоме майно, однак він цим правом не скористався. З останньої відповіді, яку ми отримали від Великолюбінської селищної ради, а це було 9 вересня 2024 року, я дослівно вам процитую: “враховуючи результати досвіду спільної роботи із сім'єю Канюків, районних та обласних служб, змушені повідомити, що складні життєві обставини у сім'ї не будуть подолані, допоки батьки відмовлятимуться від співпраці та виконання рекомендацій. Основним фактором є стійке небажання вирішувати своє житлове питання”», – додала Тетяна Крут.

Тетяна Крут зазначила, що на Львівщині немає центрів, куди б могли поселити сім'ю. Їм рекомендують звертатися у Великолюбінську громаду. Степан Канюк каже, єдине, що вони хочуть, – щоб їм тимчасово надали житло і передали у приватну власність будинок у Великому Любіні, в якому вони проживали 12 років.