«Час не лікує», – дружина загиблого захисника з Волині Юрія Корецького

1 week ago 4

29-річний молодший сержант із Ковеля Юрій Корецький загинув 28 липня 2023 року в бою поблизу села Торське, що на Лиманському напрямку.

Дружина полеглого захисника Марія Корецька розповіла Суспільному: Юрій з дитинства займався карате, футболом, кікбоксингом. Був призером і переможцем численних змагань, мав звання кандидата у майстри спорту.

Зі слів Марії, коханий доєднався до лав Збройних сил України у травні 2022 року. До війська волинянин пішов добровольцем, служив у 100-й бригаді, був командиром відділення, навідником кулеметного відділення взводу вогневої підтримки.

«Він загинув від кулі снайпера о 5:30 ранку 28 липня 2023 року. Це був Лиманський напрямок. Я встигла на початку місяця приїхати до нього, ми разом пробули два дні і дві ночі», – пригадує Марія Корецька.

Юрія Корецького було нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Відзнаку бійцю надали в червні 2023-го – за місяць до його загибелі.

Марія і Юрій познайомилися у 2015 році. Після народження доньки дружина часто приходила до коханого у спортзал, де він тренувався. Повернулася сюди за кілька місяців після загибелі Юри.

«Я відчуваю тут його присутність, роблю те, що ми раніше робили з ним разом. Це такий собі ритуал з минулого, який мені дозволяє відчути ті емоції, як я відчувала раніше», – зізнається жінка.

Разом із донькою дружина загиблого захисника також часто буває у місцевому парку. З цим місцем, каже Марія, пов'язано багато сімейних спогадів.

«Цей парк – це розквіт наших стосунків, – додає волинянка. – Ми тут дуже часто гуляли, тут були наші побачення, зустрічі, а потім, коли в нас з’явилася донечка, ми тут часто бували з візочком. Він з нею завжди грався, сміявся».

Читати ще: «У мене дві Марії»: історія воїна з Ковеля очима коханої дружини

Марія Корецька каже: пережити втрату їй допомагає донька, а ще – настанови Юри, які отримала від коханого за кілька місяців до його загибелі.

«Люди казали, що з часом стане легше, треба потерпіти. Але це не так – час не лікує. Стає важче, бо з часом приходить усвідомлення того, що це є реальність, – зізнається жінка. – Мене тримають слова Юриного заповіту, який він написав після того, як загинув його побратим, що наш спокій омитий кров’ю ЗСУ і ми маємо підтримувати сім’ї загиблих. Маємо підтримувати фронт, ці слова мене тримають».

Похований Юрій на Алеї Героїв у Ковелі. Дружина та донька часто навідуються на могилу захисника. Зі слів Марії Корецької, п'ятирічній дитині важко пояснити, що тато більше не повернеться.

«Колись ми проходили біля меморіальної дошки. Донька запитала, що там написано. Кажу: тут всі герої, які віддали життя за нас. «А що в тата написано?» Кажу: «Дата народження і дата смерті». На це донька відповіла: «Мам, як дата смерті, тож закінчиться війна і тато повернеться». І це як замкнене коло, ти ніби постійно це проходиш спочатку», – ділиться дружина загиблого бійця.

Як додала Марія Корецька, заповіт, що його залишив Юрій, родина намагається виконувати. Батько полеглого захисника створив благодійний фонд, щоб допомагати війську і родинам, які втратили на війні найрідніших.