Що насправді стоїть за екстреним зверненням Путіна до Трампа?

Путін зробив несподіване екстрене включення прямо із засідання Ради безпеки Росії, щоб привітати Дональда Трампа зі вступом на посаду президента США. Це виглядає як анекдот, адже у своїй риториці Путін постійно підкреслює, що в Україні веде війну проти «колективного Заходу», де головну роль відіграють саме Сполучені Штати.

Більше того, навіть засідання Ради безпеки було спеціально перенесене під дату інавгурації Трампа, хоча зазвичай такі заходи проходять у п’ятницю. Цей жест, а також очевидне підлабузництво перед адміністрацією, яку у російській пропаганді називають «головним ворогом», викликає подив. Але лише на перший, адже фактично ми бачимо симптоми всіх проблем, з якими стикається Путін через розв’язану ним війну.

Очевидно, що ціль війни Путіна – нанести поразку колективному Заходу на території України, щоб встановити «нову архітектуру безпеки». Тобто йдеться про встановлення зон впливу, де Путін має правити частиною світу, яку він вважає своєю, і ніхто не мав би права йому у тому перешкоджати. Нічого українського у цій концепції існувати не може, і Україна має бути знищена як держава, а українці – як народ.

Але так само очевидно, що ніхто немає намірів віддати Європу під зону впливу Москви. Тому про жодні зони впливу не йдеться – ні зараз, ні у майбутньому. І хоча США нині не пропонують чіткого плану досягнення миру в Україні, наразі ніщо не каже, що втеча Америки з України та Європи могла б стати частиною цього плану.

Заяви Трампа та нового держсекретаря Марко Рубіо, що Путін є агресором і в його інтересах якнайшвидше завершити цю війну, відображають сьогоднішнє становище Путіна у світі. Путін – ізгой. Показовою тут є його минулорічна поїздка у Монголію, яку російські ЗМІ представляли як тріумф дипломатії. Хоча насправді йшлося про те, що того разу Путіна просто не арештували. В умовах суцільної ізоляції йому важливий сам факт зустрічей з Трампом.

Адже це дасть можливість показати всім, що ізоляції не існує, адже навіть президент найвпливовішої країни світу зустрічається з ним особисто. Тому Путін постійно заявляє, що він готовий до переговорів. Але саме тому ці переговори навряд чи зможуть принести мир в Україну.

Проблема у тому, що у Путіна немає мотивації закінчити війну. Путіну мир не потрібен. Йому потрібна увага до себе, і він не хоче відчувати себе ізгоєм. Все що йому треба від Трампа – щоб ці переговори тривали до нескінченності, і Путін міг би брати у них участь.

Тому зрозуміло, що він буде тягнути з рішенням щодо миру стільки, скільки зможе. Тому немає сенсу вірити у диво, що завершення війни звалиться з неба. Справедливий мир можна лише відвоювати, і коли це станеться – залежить від нас більше, ніж від будь-кого ще.