Щонайменше 112 українських та іноземних журналістів побували у полоні чи стали заручниками проросійських сил та росіян із початку російсько-української війни 2014 року і донині.
Такі дані Інституту масової інформації (ІМІ) озвучила керівниця відділу моніторингу свободи слова ІМІ Катерина Дячук на пресконференції “Чи покарають Росію за злочини проти свободи слова в Україні?” 4 листопада у Києві.
Українські журналісти в російському полоні. Дані Інституту масової інформації
Як розповіла медіаекспертка, низка медійників побувала у полоні чи стала заручниками під час окупації Росією Криму, Луганської та Донецької областей у 2014 році. Терміни тримання медійників були різні – від дня до пів року і двох років. Кримських журналістів ув'язнили і призначили довготривалі терміни за сфабрикованими справами.
“З початку повномасштабного вторгнення РФ росіяни викрали низку медійників на новоокупованих територіях України, деякі з них досі перебувають у полоні. Для Вікторії Рощиної полон закінчився смертю. Багатьом медійникам Росія інкримінувала чи інкримінує участь у терористичних організаціях, звинувачує у тероризмі, шпигунстві на користь України. Загальна тенденція – багато з них зазнали катувань, знущань, побиттів. Їхню техніку знищували, відбирали документи”, — прокоментувала Катерина Дячук.
Незаконне ув’язнення цивільних журналістів має стати приводом для всеохопних санкції проти Росії, наголосила директорка Інституту масової інформації Оксана Романюк.
“Ми сподіваємося, що ця вражаюча інформація про щонайменше 112 журналістів, які побували в російському полоні за останні 10 років, посилить нашу позицію. Вона полягає в тому, що має існувати колективна відповідальність і санкції мають бути накладені на Росію як державу. Понад те, цих санкцій недостатньо — вони мають бути посилені, тому що злочини Росії тривають”, — закликала Оксана Романюк.
Вона зауважила, що необхідна більш активна позиція міжнародних організацій, таких як ПАРЄ, ООН.
“Я не знаю, що казати про ООН, після того, як пан Гуттереш (генсек ООН — ред.) потис руку Путіну, але ця організація досі існує, хотілось би, щоб вона повернулась до виконання свого мандата, згадала, які механізми має, і втілила їх на практиці", — додала директорка ІМІ.
За її словами, для ІМІ також є важливою співпраця з українськими органами, наприклад, із Офісом генерального прокурора. Водночас, ІМІ очікує на посилення співпраці з Координаційним штабом із питань поводження з військовополоненими.
“Хотілось би також побачити більш активну позицію Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими і діалог з громадськістю з їхнього боку. Тому що громадськість і медійники можуть посилити розголос, сприяти звільненню наших полонених і привертати увагу до того становища, у якому вони перебувають. Не можна замовчувати тортури”, — зауважила директорка ІМІ Оксана Романюк.
Інститут масової інформації (ІМІ) – медійна громадська організація, яка працює з 1996 року. ІМІ відстоює права журналістів, аналізує медіасферу та висвітлює пов’язані з медіа події, протидіє пропаганді та дезінформації, забезпечує медіа засобами захисту для відряджень до зони бойових дій під час російсько-української війни починаючи з 2014 року.
ІМІ робить єдиний в Україні моніторинг свободи слова та список прозорих і відповідальних онлайн-медіа, документує медійні злочини Росії у війні проти України. ІМІ має представників у 20 регіонах України та мережу хабів “Медіабаза” для безперебійної підтримки журналістів. Серед партнерів ІМІ – “Репортери без кордонів” та Freedom House, організація входить до мережі Міжнародної організації із захисту свободи слова (IFEX).
Леся Луцюк, Ганна Чабарай
English (US)