Від ООН до нової Ліги націй: чи готові країни до перезавантаження світового порядку?

Багато хто вже написав, що схиляння 75-річного генсека ООН Гутерреша перед Путіним – це кінець ООН. Насправді структура мертва вже давно – можливо, з першої анексії Росією Грузії, тоді українських територій. Просто вже понад десятиліття, від 2008-2014 року, труп ООН посмикується і чимдалі сильніше смердить.

Але насправді і в ближчій, і в дальшій перспективі це не так погано. Необхідність змінити формат глобальної співпраці держав світу давно назріла. І для початку назріла необхідність перезалити визначення «хороших/ угодоспроможних/ цивілізованих хлопців» і «поганих/ неугодоспроможних/ агресивних хлопців». Передусім викреслити з лав перших Росію.

Можливо, саме співпраця в межах ЄС і НАТО довкола вирішення проблеми російсько-української війни все ж зможе стати фундаментом для нової Ліги націй (нагадаю, попередниці ООН) ще в цьому десятилітті.

Як погані хлопці кристалізуються довкола БРІКС і Росії, так хороші теж мають зараз змогу кристалізуватись довкола нового центру на оновлених засадах, котрі враховують нові реалії: ядерна зброя не є настільки ультимативним чинником стримання, як розраховували в 1940-50-х. Міждержавні збройні конфлікти тривають. Глобалізація зачепила і війни теж. А на глобальні війни потрібен глобальний вмиротворювач.

Навряд чи навіть ліваки (нагадаю, Гутерреш – соціаліст) готові допустити думку, щоб таким глобальним вмиротворювачем міг стати залитий кров'ю Кремль з тоталітарним, безмежно далеким від західних цінностей і світогляду Китаєм. І це змусить всіх ворушитись в конструктивному напрямку (в сенсі, подалі від Росії, поближче до перспективної співпраці цивілізованих суспільств на їхню власну користь, а не на користь «всіх людей» = всіляких мігрантів, асоціальних і агресивно експансіоністських елементів).